Книгодрукування

Протягом XVIII ст. удосконалилася техніка друку, поліпшу­валося оформлення книг. Велике значення в розвитку друкар­ства мало запровадження в Росії цивільного (нецерковного) шрифту за Петра І.

Перша в Україні друкарня з цивільним шрифтом була відкрита в 1764 р. в Єлисаветграді (нині Кіровоград).

Пізніше такі друкарні з'явилися в Києві, Катеринославі, Харкові та інших містах. Але книги залишалися дуже дорогими, їх могли купувати тільки заможні люди.

У XVIII ст. в Україні з'явилися історичні праці, написані у формі літописів. їхні автори Самуїл Величко і Григорій Граб'янка описали події Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., прославляли гетьманів, полковників, царських вельмож, вище православне духовенство і засуджували антифеодальні повстання і виступи.

Наука

Досягнення країни в господарському розвитку сприяли поширенню знань. Особливе значення для вітчизняної науки мало відкриття Академії наук у Петербурзі. (1725 р.) і універ­ситету в Москві (1755 р.), де навчалися сотні вихідців з України.

Швидко розвивалася медицина. З'явилися перші підруч­ники, де викладалися основи медичних знань, описувалися різні хвороби.

Певні успіхи були досягнуті в боротьбі з епіде­мічними захворюваннями. У 1707 р. у Лубнах відкрилася перша в Україні аптека.

Математична наука також стала здобувати практичний напрямок. Наприклад, у підручник І. Фальківського були включені елементи практичної математики, матеріали з тригонометрії, цивільної і військової архітектури.

Провідне місце в розвитку української культури належить філософові і письменникові Григорію Савовичу Сковороді (1722-1794 рр.), синові бідного козака з Полтавщини.

Після навчання в Київській академії він подорожував по європей­ських країнах. Потім Сковорода викладав у Переяславському і Харківському колегіумах, але через переслідування церков­ного начальства і царської адміністрації незабаром залишив стіни цих навчальних закладів.

У своїх творах мислитель засуджував феодальну дійсність, виступав проти тиранії і соціальної несправедливості.

Література

У розвитку української літератури XVIII ст. з'явилися нові риси: вона поступово звільнялася від впливу церкви і набувала світського характеру.

У цей же час з'явилися нові прозаїчні твори, автори яких не просто реєстрували факти, а прагнули узагальнити, викласти свої погляди на події тощо.

Наприкінці XVIII ст. широкою популярністю користувалася «Історія Русів або Малої Росії» невідомого автора, де головна увага була зосереджена на висвітленні подій Визвольної війни 1648-1654 рр.

Серед паломницької літератури (записки мандрівників до «святих місць») відомий твір «Подорож» В. Григоровича-Барського, який описав свої враження від відвідування Угорщини й Австрії, Італії і Греції, Єгипту і Сирії.

У художні твори усе більше проникала жива народна мова. Наприклад, байки і вірші Г. С. Сковороди усипані великою кількістю при­слів'їв і приказок.

Автор часто використовував народні казки, пісні, притчі. Творчість Г. С. Сковороди вплинула на Івана Петровича Котляревського (1769-1838 рр.) - родоначальника нової української літератури. Його знаменита поема «Енеїда», три частини якої були надруковані в 1798 р. у Петербурзі, відо­бражала реальні картини життя суспільства того часу.