10 Листопада 1764 р. Вийшов царський указ про ліквідацію гетьманства в Україні. Остаточна ліквідація гетьманства

Царський уряд продовжував політику, спрямовану на подальше обмеження, а в наступному - на остаточну ліквідацію всіх органів і установ української державності, що існували ще з часів Богдана Хмельницького.

Ці заходи стосувалися не тільки України, але й інших районів і областей, що користу­валися певними автономними правами і мали своє самовря­дування.

Тому в 1764 р. гетьманське управління було остаточно скасоване. Замість нього відновила свою діяльність Малоро­сійська колегія, яка відала справами Лівобережжя (її президен­том став П. О. Румянцев).

Друга Малоросійська колегія (1764-1781 рр.) була створена указом Катерини II після остаточного скасування гетьманства.

Управління Лівобережною Україною було передано Мало­російській колегії па чолі з президентом у ранзі генерал-губернатора.

Президент колегії граф П. О. Румянцев отримав від Катерини II таємну інструкцію з наказом обережно, але систематично знищувати українські «права і вольності», поступово підготовляючи населення до сприйняття загальноімперських порядків.

Друга Малоросійська колегія складалася з 8 членів: чоти­рьох українських старшин і чотирьох посадових осіб-росіян.

До її штату входили також прокурор (російський полков­ник), два секретарі (українець і росіянин) і канцелярські службовці.

В адміністративному відношенні Малоросійська колегія підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (цю посаду обіймав той же П. Румянцев).

Поступово Малоросійська колегія узурпувала всю повноту військової влади в Лівобережній Україні.

Після ліквідації російським урядом полково-сотенного укладу Лівобережної України в 1781 р., перетворення лівобережних козацьких пол­ків на регулярні карабінерні кавалерійські частини російської армії (1783 р.) і утворення намісництв (1780-1783 рр.) на ук­раїнських землях цілком поширилася система державного управління Російської імперії.

Указом від 20.08.1781 р. Малоросійська колегія була скасована.

Скасування російським урядом військового й адміністративного устрою на Лівобережній Україні

Відповідно до імператорського указу були ліквідовані

• Генеральна військова канцелярія,

• Генеральний військовий суд,

• інші установи - Канцелярія малоросійського скарбу,

• Гене­ральна лічильна комісія і

• Канцелярія генеральної артилерії - підпорядковувалися Малоросійській колегії і перетворювалися на її департаменти.

Після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр. були продовжені реформи, спрямовані на ліквідацію залишків української автономії.

Докорінно змінився адміністративний поділ.

У 1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було утворено Малоросійське генерал-губернаторство, що складалося із трьох намісництв, згодом перетворених на губернії - Київську, Чернігівську і Новгород-Сіверську.

Кож­на губернія поділялася на 11 повітів. У губернських і пові­тових містах створювалися ті ж адміністративні і судові установи, що й в інших частинах Російської імперії.

Мало­російська колегія була скасована. Генерал-губернатором Малоросії став П. О. Румянцев.

З його ініціативи був прове­дений перепис населення, кількість вільних селян знову була зменшена.

У 1783 р. вийшов імператорський указ, що при­кріплював усіх українських селян до того місця, де вони були записані під час останнього перепису, і забороняв їм переходити на нові місця.

Цим указом у Лівобережній і Слобідській Україні остаточно закріплювалося кріпосництво.

Спеціальним указом від 1783 р. було ліквідовано козацьке військо.

Десять козацьких і три компанійських полки пере­творювалися на десять регулярних кінних карабінерних полків російської армії.

Реорганізовані козацькі полки і надалі повинні були форму­ватися з українських козаків, яких перевели в стан казенних селян.

На відміну від звичайних селян, вони не були кріпа­ками, а змушені були відбувати 6 - річну військову службу в регулярній російській армії.

Українська шляхта і козацька старшина за імператор­ською «Грамотою про вольності дворянства» здобувала усі права російського дворянства.