2. Порядок визначення координат цілей візуальним методом в оглядових рлс.

На екрані ІКО формується радіально-кругова розгортка шляхом обертання розгортки, формованої в кожнім періоді проходження від імпульсу запуску до імпульсу кінця дистанції, зі швидкістю обертання антени.

Відмітки цілей на екрані індикатора спостерігаються у виді яркісних відміток (дужок). Вимір координат здійснюється шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі відносно масштабних відміток дальності й азимута.

Вимір координат здійснюється оператором ручним (візуальним) методом по екрану ІКО шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі щодо масштабних відміток дальності й азимута, відображуваних на екрані. Відповідно до задач, виконуваних ИКО, на них через тракт відеосигналів надходять луна-сигнали, сигнали пізнавання, пеленга, 10 і 50 км відмітки дальності, 5⁰ і 30⁰ відмітки азимута.

Для підвищення точності виміру дальності і розрізнювальної здатності використовуються також секторний і кільцевий режими. Секторний режим полягає в зсуві початку розгортки від центра до краю екрана в будь-яку його точку. Це забезпечує можливість переглядати великі дальності на укрупненому масштабі. Кільцевий режим полягає в затримці початку дистанції на час, кратний 10 км. У цьому режимі розгортка починається в центрі екрана, але не з нуля дистанції. При цьому забезпечується перегляд ділянки з меншими межами дальностей на укрупненому масштабі.

Визначення державної приналежності виявлених цілей здійснюється на екранах ІКО по відмітках пізнавання, отриманим від НРЗ.

БІЛЕТ № 12

1. Бойовий порядок окремої радіолокаційної роти. Визначення та вимоги до бойового порядку орлр. Основні елементи бойового порядку орлр.

Радіотехнічні підрозділи розгортаються в бойовий порядок на основній позиції. Бойовий порядок радіотехнічного підрозділу, як правило, включає позиції РЛС і КЗА, командний пункт, передавальний і приймальний радіоцентри (радіопункти), пост візуального спостереження, позицію зенітної кулеметної установки або позицію переносного зенітно-ракетного комплексу, інженерні споруди, запасні, резервні і удавані позиції (рис. 1).

Приймальний і передавальний радіоцентри (радіопункти) розгортаються на віддаленні від позиції РЛС, що виключає вплив взаємних радіоперешкод. Приймальні радіоцентри батальйонів і приймальні радіопункти рот можуть розміщуватися безпосередньо на командних пунктах батальйонів та рот у разі достатнього їхнього віддалення від позицій РЛС.

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Резервні позиції призначаються для розгортання радіотехнічних підрозділів з метою створення прихованого радіолокаційного поля або його нарощування на відповідальних напрямках (у заданих районах), насамперед, на малих і гранично малих висотах, а також для відновлення діючого радіолокаційного поля, порушеного у результаті вогневих ударів противника, і для вирішення раптово виникаючих завдань.

З апасні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються на відстані 15…20 км від основних позицій і призначені для маневру підрозділів у ході підготовки й у ході бойових дій. Для кожного підрозділу завчасно вибираються декілька запасних позицій, проводиться їхня топогеодезична прив’язка й обробка.

У радіотехнічних підрозділах можуть обладнуватися удавані позиції, які призначені для дезинформації противника відносно бойового складу, бойового порядку радіотехнічних з’єднань і підрозділів, а також місця розташування основної позиції підрозділу для зниження імовірності нанесення по ній ударів. Вони повинні забезпечити максимально правдо­подібну імітацію основної позиції. З цією метою на удаваних позиціях можуть розгортатися випромінюючі елементи радіолокаційних станцій і засобів зв’язку, інші елементи бойового порядку. Відстань від основної позиції 3..5 км.

Для успішного виконання бойового завдання проводяться:

інженерне обладнання основних позицій підрозділів, основних і запасних командних пунктів, будівництво ліній зв’язку і електропередач;

маскування і заходи з протидії іноземним технічним розвідкам;

обладнання удаваних позицій;

вибір, топогеодезична прив’язка й обробка запасних позицій;

будівництво і ремонт доріг, складів, укриттів для особового складу, техніки і матеріальних засобів.

Безпосереднє прикриття і наземна оборона радіотехнічних підрозділів і командних пунктів організовуються вкругову із посиленням на окремих напрямках, виходячи з оцінки противника і умов місцевості.

Пости візуального спостереження обладнуються для ведення розвідки повітряного, наземного (морського) противника, засічки ядерних вибухів. Їхнє розміщення має забезпечувати найкращий огляд повітряного простору і підступів до позиції.