2. Класифікація радіолокаційного озброєння ртв.

Основними видами озброєння і військової техніки радіотехнічних частин і підрозділів є:

засоби радіолокації (ЗРЛ);

комплекси засобів автоматизації (КЗА);

засоби зв’язку;

електросилове обладнання.

До засобів радіолокації належать РЛС, радіолокаційні комплекси (РЛК) і рухомі радіолокаційні висотоміри (РРВ).

ЗРЛ за призначенням поділяються:

1. На РЛС (РЛК) бойового режиму (5Н87, П-37, 19Ж6, 35Д6, 35Н6) та РЛС (РЛК) чергового режиму (55Ж6, 5Н84А, П-18).

2. РЛС, РЛК та РРВ за робочим діапазоном хвиль на:

станції метрового діапазону (5Н84А, 55Ж6, П-18);

станції дециметрового діапазону (35Н6);

станції сантиметрового діапазону (П-37, 5Н87, 19Ж6, 35Д6, 22Ж6, РРВ-13, РРВ-16, РРВ-17).

3. Щодо маневреності РЛС на рухомі та стаціонарні.

БІЛЕТ № 21

1. Вимоги до позицій радіотехнічних підрозділів. Робота рекогніційної групи з вибору позиції радіотехнічного підрозділу.

Радіотехнічні підрозділи розгортаються на основних позиціях. Крім того обирається 1-2 запасні позиції (10-15 км від основної) та обладнується кілька удаваних (3-5 км від основної).

Основною характеристикою позиції є рельєф місцевості, який впливає на зону виявлення РЛК (РЛС).

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5–10 км від Державного кордону України (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об'єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Обрані основні позиції повинні:

забезпечувати повну реалізацію тактико-технічних характеристик радіолокаційних станцій і засобів зв'язку;

виключати взаємне екранування радіолокаційних станцій у відповідальному секторі і можливість їхнього одночасного ураження при нанесенні противником ударів по бойових порядках;

забезпечувати маскування і інженерне обладнання з використанням захисних властивостей місцевості;

забезпечувати надійність прикриття від ударів повітряного і наземного противника, ефективність наземної оборони;

забезпечувати електромагнітну сумісність РЛС і засобів зв'язку;

забезпечувати можливість пересування на знову призначені позиції;

забезпечувати необхідну відстань від постійних ліній електропередач.

У випадках неможливості вибору позиції, яка задовольняє всім вимогам, вибирається така позиція, що забезпечила б максимальну реалізацію бойових можливостей радіолокаційних засобів радіотехнічних підрозділів у даних умовах.

Вибір бойового порядку радіотехнічного підрозділу здійснюється у районі, визначеному вищим штабом, та проводиться у наступній послідовності:

1). Наказом командира призначається рекогніційна група під керівництвом командира зєднання (ртб) або його заступника. До складу групи призначаються офіцери управління та служб зєднання, а також командир радіотехнічного підрозділу і начальник основного РЛК (РЛС), що знаходиться на озброєнні даного підрозділу.

2). Рекогніційна група здійснює попередній вибір декількох позицій по карті місцевості масштабу 1:50000 або 1: 100000. На карті в зазначеному районі визначаються 3 -4 позиції для попередньої їх оцінки.

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5…10 км від Державного кордону (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об’єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням, які висуваються до позицій РЛС, РЛК, КЗА та засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Обрана ділянка місцевості радіусом 1,0 – 2 км вважається попередньо придатною для позиції при наступних умовах:

поверхня ділянки повинна бути рівною на відстані 1,0 – 2км від її центру;

на ділянці немає лісового масиву;

у секторі відповідальності підрозділу немає підйому рельєфу і сильної його порізаності;

відсутні кути закриття.

3). Після вибору ділянок місцевості для майбутньої позиції на карті, група проводить рекогносцировку на місцевості і визначає найбільш придатні ділянки для позицій.

4). На обраних позиціях топографом зєднання проводяться топогеодезичні роботи (прив’язка позиції до геодезичних пунктів, зйомка кутів закриття, зйомка профілів місцевості) та оформляються необхідні документи. На кожну обрану позицію відпрацьовуються такі документи:

Карта масштабу (1:50000) з нанесеними основною, запасними і удаваними позиціями та легендою, в якій вказуються координати та висоти над рівнем моря, точок розміщення РЛС, населені пункти, вузли зв’язку, наявність електромережі та ін.;

план місцевості позиції рлр масштабу 1:50000, на якій наносяться рельєф і місцеві предмети;

картка кутів закриття для кожної РЛС (РЛК);

профілі місцевості для кожної РЛС (РЛК) метрового і дециметрового діапазонів хвиль відносно точок розміщення через 10⁰ (для складного рельєфу через 5⁰).