4. Роздробленість Київської Русі . Південно-зах. Руські князівства

Зберігався тут високий рівень розвитку ремесла і землеробства. Тут виготовляли багато виробів із заліза, кераміки, процвітало ювелірне ремесло. Основою господарства було землеробство, хоча досить поширені скотарство і садівництво. Через постійні війни князівство поступово слабшало, частина населення переселилася в інші землі.

Чернігово-Сіверське князівство займало величезну територію сучасної північно-східної України та південно-західної Росії. Як і в Київському князівстві, тут також були розвинуті землеробство і ремесло. Чернігів вів активну торгівлю з Візантією й арабським світом. Князі виділяли значні кошти на будівництво і ремонт прикордонних фортець. Наприкінці XII ст. чернігово-сіверські війська активно воюють з половцями, але в 1185 р. похід Ігоря Сіверського в степ закінчується невдачею. Цю подію описано в «Слові о полку Ігоревім». На початку XIII ст. чернігівські князі намагалися захопити Київ, але потім припинили війни, що сприяло економічному підйому.

Переяславське князівство займало територію сучасних Полтавської та Харківської областей. Прикордонні землі Пе-реяславщини були бар'єром на шляху до Русі для кочівників, Переяслав був міцно укріплений і половці так і не змогли захопити його. Переяславські князі активно використовували допомогу осілих на його землях дружніх кочівників - чорних клобуків, торків, турпеїв). Ремісниче виробництво на Переяславщині було високо розвинутим (особливо ковальська справа і зброярство). 1187 р. в літописі вперше згадується назва Україна щодо переяславських земель.

У західній частині України виникли Волинське і Галицьке князівства. Волинське князівство займало частину Полісся, сучасної Волині і західної Білорусії. Міста тут були відносно невеликими, саме князівство бідним, проте влада волинських князів була дуже міцною. Галицьке князівство займало передгір'я Карпат, територію Львівщини і Тернопільщини. Воно досягло високого рівня розвитку господарства (ремесло, землеробство, скотарство, торгівля). Бояри і купці розвивали місцеву і міжнародну торгівлю. Наявність покладів солі та великих овечих черід зробило галицьких бояр багатими, вони мало залежали від місцевих князів. Таким чином, різні князівства південної Русі розвивалися дуже нерівномірно. Економічний підйом Галича і Чернігова супроводжувався слабкістю Волині і повільним занепадом Києва. Сильна князівська влада на той час була на Волині й у Чернігові.

ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ. ПРИЧИНИ ФЕОДАЛЬНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ

Феодальна роздробленість не була випадковістю, і всі країни Європи пройшли через неї.

1. У результаті подальшого розвитку феодальних відносин на поч. ХІІ ст. настає криза зростання, коли стара форма об'єднання земель (Київська Русь) уже не відповідає прогресу й перестає бути необхідною, тому що: -

а) внаслідок розвитку натурального господарства ніхто з феодалів не був зацікавлений прагнути до об'єднання з іншими феодалами, до того ж між ними постійними були заздрість, ненависть, ворожнеча (тобто не було ніякої економічної причини триматися колишнього об'єднання — Київської Русі);

б) феодали у своїх вотчинах із допомогою особистої дружини могли одержати все необхідне із селян і без допомоги великого київського князя, через що влада останнього на якийсь час виявилася зайвою (до цього феодали годувалися з князівської данини та військових походів);

в) місцеві феодали в себе у вотчинах уже обзавелись чималими штатами правління й дружинами, що давало їм можливість самостійно господарювати, а з іншого боку — позмагатися за владу з великим київським князем (як правило, їхнім родичем);

г) зростання та зміцнення міст — перетворило їх в економічні, політичні центри великих феодальних вотчин і відносно убезпечило від нападу великого київського князя або кочівників.

2. Величезні географічні розміри Київської Русі об'єктивно сприяли зростанню сепаратизму, а з іншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби великий київський князь змушений був сам їх підсилювати, тому що був не спроможний надати їм, у разі селянського повстання, швидку й дієву допомогу за тисячі кілометрів від Києва.

3. Насильницьке об'єднання східнослов'янських земель у IX ст. дало зворотну реакцію в XII ст. — майже поголовне прагнення до самостійності великих і дрібних феодалів, тим більше, що області склалися переважно в рамках колишніх племінних союзів.

4. Зміна торговельної кон'юнктури — Західна Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом. Крім того, Київська Русь утратила важливий торговельний маршрут до Чорного моря.

СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ФЕОДАЛЬНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ

По суті своїй вона була перехідним періодом від ранньофеодальної держави Київської Русі (механічного об'єднання земель) до зрілого феодального суспільства (централізованої держави). У цей перехідний період завершується складання всіх основних рис та інститутів феодалізму (основних феодальних повинностей селян, основних прав феодалів, системи феодально-станової ієрархії, основних елементів феодального апарату і т. п.) тільки не в рамках усієї держави (як на стадії централізованої держави), а лише в рамках окремих феодальних вотчин і князівств.Тобто феодальна роздробленість була закономірним і вищим етапом у розвитку феодальної держави, ніж ранньофеодальна Київська Русь, оскільки сприяла зростанню продуктивних сил і більш гнучко захищала інтереси пануючого класу (одна з основних функцій держави). Разом з тим, феодальна роздробленість знизила обороноздатність країни, що в умовах посилення монголо-татар привело до трагедії руських земель. Спочатку, у XII ст., Київська Русь розпадається на 12 князівств (їхня кількість постійно змінювалася), найбільшими з яких були: Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородська феодальна республіка та ін. Потім їхнє число на початку XIII ст. дійшло до 50, а в XIV столітті — навіть 250.