Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
73. ПосібникЕОНК73.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
10 Мб
Скачать
☆

2. Характеристики лужних акумуляторів

До них відносяться залежності ємності, ЕРС і напруги від тривалості розряду і величини розрядного струму.

Ємність лужного акумулятора.

Величина ємності кадмієво-нікелевого акумулятора залежить від цілого ряду конструктивних і експлуатаційних факторів.

Насамперед, на величину ємності впливає кількість активних речовин на електродах і ступінь їхнього використання. Продукти розряду, що утворяться на поверхні активної маси, не дозволяють цілком використовувати активні матеріали, тому коефіцієнти використання мають наступні значення: по (+) електроду – 30-45 %,

по (-) електроду – 48-54% для кадмію

і 13-21 % - для заліза.

Причому при розряді великими струмами коефіцієнт використання зменшується.

Крива залежності ємності С КНА від часу розряду має вид рис.8.1. У тривалих режимах розряду, починаючи з 3-х годинного, ємність С= const.

Рис.8.1. Зміна ємності КНА від часу розряду.

Ємність із ходом терміну служби міняється по кривої рис.8.2. У перший період вона росте за рахунок додаткового формування активних мас, а потім знижується за рахунок вимивання, усадки і часткового перетворення активних речовин у необоротні продукти.

Рис.8.2. Зміна ємності КНА від терміну служби.

Значний вплив на величину ємності КНА робить склад електроліту. Це порозумівається тим, що у водяному розчині КОН при t15оС ростуть кристали активної маси (+) пластин, що викликає зменшення поверхні контакту активної маси з електролітом і швидке зменшення ємності акумулятора. Тому, у водяний розчин КОН додають приблизно 20 ч/л їдкого літію LiOH, одержуючи складений електроліт.

Крім того, електроліт лужного акумулятора має властивість, стикаючись з повітрям, активно відбирати вуглекислий газ. У результаті реакції

2КОН + СО2 = К2СО3 + Н2О

утвориться сіль вугільної кислоти – поташ, що зменшує ємність. Щоб виключити це акумулятори роблять герметичними, закриваючи вентиляційний отвір безповоротним клапаном, а при збереженні – наливають невелика кількість гасу чи вазелінової олії.

Зміна ЕРС і напруги при розряді і заряді КНА.

Сл.2

а) Криві зміни ЕРС і U КНА при розряді мають вид (рис.3). Крапки (1)А и а(1’) показують величини ЕРС і U на початку заряду, коли на (+) електроді мається вищий окисел нікелю NiО2, що утворився наприкінці заряду (він підвищує електродний потенціал (+) електрода). За час розрядки 0-t1 NiО2 перетвориться в NiOOH і ступінь окислення нікелю знижується, тому ЕРС і U на ділянках (1-2) АБ і (1’-2’ ) а-б падає. (Ці ділянки можуть зникнути взагалі якщо розряд починати через якийсь час після заряду).

Рис. 8.3. Зміна ЕРС і напруги при розряді КНА.

За час розряду від t1 до t2 в акумуляторі йдуть основні струмоутворюючі реакції. ЕРС зменшується за рахунок зменшення кількості струмоутворюючіх іонів, що надходять у приелектродний шар через плівку продуктів розряду. Напруга знижується швидше за рахунок росту внутрішнього опору акумулятора. Час відповідає припустимій кінцевій напрузі.

При подальшому розряді ЕРС і U швидко падають, тому що продукти розряду, що нагромадилися на електродах, ізолюють активну масу, що залишилася, від електроліту.

б) Криві зміни U і ЕРС КНА при заряді мають вид рис. 8.4. Відразу, після включення КНА на зарядку починають протікати дві реакції:

- основна 2Ni(OH)2 + Cd(OH)2 → 2NiOOH + 2H2O + Cd

(+) (-) (-)

(+)

- і частково Cd(OH)2 + 2NiOOH → Cd + 2Ni2 + 2H2O

(-) (+) (-)

(+)

Таким чином, на (+) електроді, поряд з NiOOH, з'являється вищий окисел NiО2, тому ЕРС і U у початковий момент різко зростають (ділянка 0-t1).

Рис. 8.4. Зміна ЕРС і напруги при заряді КНА.

На ділянці від t1 до t2 електрохімічні процеси супроводжуються підвищенням концентрації струмоутворюючіх іонів у приелектродних шарах, тому Е и U ростуть. У

точці В (3), що відповідає часу t2, починається відновлення заліза по реакції

2Ni(OH)2 + Fe(OH)2 → 2NiOOH + 2H2O + Fe

(+) (-) (-)

(+)

ЕРС акумулятора зростає, тому що електродний потенціал заліза більше, ніж кадмію. ЕРС цілком зарядженого КНА дорівнює 1,40-1,45 В.

Електрохімічні процеси при розряді і заряді СЦА.

Електрохімічна система СЦА має вид:

(-) Zn

КОН

Ag2O (+)

Електрохімічні процеси СЦА можуть бути представлені в такий спосіб. У судину, заповнена водяним розчином лугу КОН, опущені два електроди, виготовлені з цинку й окису срібла. Між електродами і розчином електроліту виникають електродні потенціали. Цинковий електрод стає (-), другий – (+) системи. Якщо до СЦА підключити за допомогою Р1 споживач електроенергії, то в замкнутому ланцюзі з'явиться електричний струм і піде струмоутворююча реакція

Аg2O + Zn → 2Ag + ZnО, тобто

(+) (-) (+) (-)

продуктами розряду є: на (+) відновлене срібло, а на (-) – окис цинку.

При заряді СЦА електрохімічні процеси протікають у два етапи. На першому етапі, відразу після включення генератора на заряд СЦА, протікає наступна реакція:

2Ag + ZnО → Аg2O + Zn,

(+) (-) (+) (-)

Однак через якийсь час заряду процес утворення Аg2O раптово припиняється, а на (-) електроді ще мається невідновлений окис цинку. Починається другий етап електрохімічних процесів, що представляється у виді комплексу реакцій:

  • у розчині електроліту луг дисоціїрує по рівнянню

4КОН 4К+ + 4ОН ‾

  • на (+) електроді йде окислювання срібла з утворенням окису 2-х валентного срібла

Ag – 2e + 2ОН ‾ → AgО + H2O

Ag2O – 2e + 2OH → 2AgО + H2O

  • на (-) електроді продовжується відновлення цинку

2ZnO + 4e + 4K+ + 2 H2O → 2Zn + 4KOH.

Результуюче рівняння П етапу заряду має вид:

Ag + Ag2O + 2ZnO → 3AgO + 2Zn

(+) (+) (-) (+) (-)

Весь процес заряду можна записати у виді:

Ag + ZnO → AgO + Zn,

(+) (-) (+) (-)

тобто до кінця заряду на (+) електроді утвориться не одновалентний окис Ag2O, а двовалентний окис срібла AgО. Тому ЕХС СЦА стали зображувати формулою

(-) Zn

КОН

AgО (+)

Електрохімічні процеси при розряді також розчленовуються на два етапи. Остаточно для оборотної системи можна написати на першому етапі

р

AgО + Zn Ag + ZnО

(+) (-) з (+) (-)

і на другому етапі

р

Ag2O + Zn 2Ag + ZnО

(+) (-) з (+) (-)

Особливістю електрохімічних процесів СЦА є те, що електроліт бере участь у них тільки як переносник зарядів – провідник: не асимілюється і не відновлюється при розрядах і зарядах (dел = 1,4 г/см3).

Характеристики СЦА.

Основні характеристики СЦА мають особливості, обумовлені ЕХС і конструктивним виконанням деталей. Ємність СЦА змінюеться якісно аналогічно КНА (рис.8.1-8.2).

Ємність СЦА.

Ємність СЦА міняється в залежності від режиму розряду за часом менше, ніж в інших типів акумуляторів. Ємність справного СЦА обмежує цинковий електрод. Причому, коефіцієнт використання цинку тим більше, чим менше щільність струму і більше тривалість розряду. Найменша ємність виходить при коротких розрядах великими струмами, коли час розряду обмежується температурою нагрівання струмоведучих деталей, тому що при цьому на поверхні (-) електрода утвориться плівка окису цинку, що збільшує електричний опір.

При розрядах струмами середньої величини ємність мало змінюється від одного режиму до іншого з деякого тривалого режиму розряду. Так починаючи з 50-ти годинного режиму розряду і при усіх більш тривалих режимах ємність практично залишається однієї і тієї ж. Але це справедливо при постійній температурі.

100% ємність СЦА віддає при температурах 30-40ос. Підвищення і зниження температури супроводжується зменшенням ємності. Верхня межа температури для СЦА дорівнює 70оС (85-95% С). Працездатність СЦА не губиться і при (-30 -40)оС (20-30% С).

Ємність СЦА міняється з ходом терміну служби. Ємність при цьому зменшується через знос електродів, оповзання активних мас. Але основним фактором, що обмежує термін служби СЦА, є хімічне руйнування сепараторної плівки.

При збереженні СЦА губиться ємність унаслідок саморозряду від 5 до 15% на місяць. (2-4)% > Варипаєв. Причинами саморозряду є:

  1. саморозчинення цинку

Zn + 2KOH → K2ZnО2 + H2↑ (на (-) електроді);

  1. зменшення кількості окисленого срібла на (+) електроді, тому що на ньому йдуть реакції:

Ag + AgO → Ag2O

2AgO → Ag2O + ½ O2↑.

Сл.5

Зміна ЕРС і напруги СЦА при розряді і заряді.

Напруга і ЕРС СЦА змінюються якісно аналогічно КНА (рис.8.2-8.4).

ЕРС СЦА відразу після заряду дорівнює Ео = 0,63 – (- 1,216) = 1,846 В, де .

Під час розряду і заряду СЦА щільність електроліту практично не міняється, а зміна ЕРС порозумівається тільки зміною ступеня окисленості активних речовин на електродах.

Графіки зміни ЕРС і напруги при розряді СЦА мають вид (рис.7). На графіку яскраво виражені дві ділянки (0-t1) і (t1-t2). Величина ЕРС на першій ділянці визначається наявністю на (+) електроді 2-х валентного окису срібла AgО. До кінця першого етапу розряду AgО (+) електрода відновлюється до одновалентного окису Ag2O і ЕРС знижується:

Е = 0,344 – (-1,216) = 1,56 В. (t1-t2).

Наприкінці розряду (після t2) різке зниження ЕРС порозумівається утворенням окису цинку на всій поверхні (-) електрода. На відміну від ЕРС напруга на обох ділянках не залишається постійної, а поступово знижується за рахунок збільшення внутрішнього опору СЦА.

Перша ділянка (0-t1) при розряді великими струмами чи після тривалого збереження зарядженого СЦА може зникнути взагалі. На ділянці t1-t2 U міняється дуже мало – (1,51 – 1,53) В. Висока стабільність розрядних характеристик – одне з коштовних властивостей СЦА. Розряд повинний бути закінчений при досягненні кінцевої напруги (1,0 – 1,3 В).

Графіки зміни ЕРС і U при заряді (рис.8). Також мають дві ступіні. На першому етапі ЕРС залишається приблизно постійної, відповідної по величині наявності на (+) електроді одновалентного окису срібла. Тому і U≈const≈1,65 В. З появою 2-х валентного окису срібла ЕРС різко зростає. Для підтримки сталості струму заряду, випливаючи за ЕРС, приходиться різко піднімати U ≈ до 1,95 В. Потім протягом 2-го етапу заряду Е и U залишаються постійними. Наприкінці заряду припиняється окислювання срібла і починається інтенсивне виділення кисню на (+) електроді. Це приводить до підвищення ЕРС. Одночасно зростає і внутрішній опір, тому що окисли срібла мають провідність у 105-1012 разів менше, ніж чисте срібло. Тому, підтримуючи струм заряду постійним, приходиться різко збільшувати напругу, U ≈ 2,1 В. Але величина кінцевої напруги не визначає кінця заряду. Про повноту заряду можна судити тільки по кількості енергії, відданої акумулятору, тобто по величині Iз і тривалості заряду.