Розділ 5. Методи наукового дослідження

Наука як діяльність характеризується насамперед методом. Метод – це сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

В. М. Дружині виокремлює три класи методів:

1. Теоретичні – коли суб’єкт взаємодіє з мисленнєвою моделлю предмета дослідження.

2. Емпіричні – при використанні яких відбувається зовнішня реальна взаємодія суб’єкта і об’єкта дослідження.

3. Інтерпретаційні та дескриптивні – коли суб’єкт (дослідник) взаємодіє зі знаково-символічними представленнями обєкта дослідження – графіками, таблицями, схемами.

До загальнонаукових емпіричних методів відносять спостереження, експеримент та вимірювання.

Спостереження – це цілеспрямоване, організоване сприйняття психічних явищ з метою їх вивчення в певних умовах. НО наукового психологічного спостереження висуваються наступні вимоги: наявність мети, організованість процесу спостереження та реєстрація отриманих даних. Методика збору інформації через спостереження наведено у Додатку В.

Експеримент – це ведучий метод наукового пізнання, в тому числі й в психологічних дослідженнях. Експеримент дозволяє відтворювати явища реальності в спеціально створених умовах й тим самим виявляти причинно-наслідкові залежності між явищами та особливостями зовнішніх умов.

На відміну від спостереження, експеримент – активний засіб пізнання реальності. Якщо пасивне спостереження дозволяє нам відповісти на питання «Як? Яким чином дещо відбувається?», то експеримент дає можливість знайти відповідь на питання «Чому це відбувається?».

Відмінність же вимірювання від експерименту в тому, що дослідник реєструє характеристики об’єкта такими, які вони є незалежно від нього та методики вимірювання й сам не впливає на об’єкт.

Вимірювання – це емпіричний метод виявлення якостей чи станів об’єкта шляхом організації взаємодії об’єкта із вимірюваним прибором, зміна стану якого залежать від зміни стану об’єкта. Треба наголосити, що засобом вимірювання психологічних якостей та станів об’єкта виступають психологічні тести.

В. М. Дружинін виокремив дві основи для елементарної класифікації емпіричних психологічних методів. Це – ступінь активності дослідника (суб’єкта пізнання) та рівень інструментального забезпечення пізнавального процесу, а точніше, рівень його опосередкування (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Класифікація емпіричних психологічних методів за в. М. Дружиніним

Опосередкованість	Активний	Пасивний
Опосередкований	Експеримент	Вимірювання
Безпосередній	Бесіда	Спостереження

Серед додаткових методів психологічного дослідження можна виділити наступні:

1. Метод аналізу продуктів діяльності (письмових робіт, рисунків, моделей, фотографій тощо).

2. Біографічний метод – це різновид методу вивчення продуктів діяльності, матеріалом слугують письма, щоденники, біографії, почерки.

3. Психологічні тести. Термін «тест» був введений в практику психологічного дослідження наприкінці ХІХ століття американським вченим Дж. Кеттеллом. Тест – це коротке, стандартизоване випробування, що не потребує складних технічних засобів, піддається стандартизації та математичної обробці даних.

4. Опитування – використовують з метою виявлення відношення досліджуваних до тих чи інших завдань, життєвих ситуацій, або для отримання необхідної інформації про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності, поведінку особистості. Розрізнять види опитування:

• Бесіда – це цілеспрямована розмова з досліджуваним з метою з’ясування уявлень, ідеалів, спрямованості. В бесіді можливе з’ясування не тільки констатуючої відповіді, але й її пояснення, мотивацію.

• Інтерв’ю – це опитування «очі в очі», може бути стандартизованим, коли питання та їхня послідовність формулюються заздалегідь і вони є однаковими для усіх учасників і може бути не стандартизованим – дослідник має право сам, у відповідності з конкретною ситуацією формулювати питання і змінювати порядок їхнього слідування. Методика збору інформації через інтерв’ю наведено у Додатку Д.

• Анкетування – заочне опитування, коли відповіді надаються у письмовій формі. До анкетування необхідно звертатися в тих випадках, коли необхідно з’ясувати відношення людей до гострих дискусійних чи інтимних питань, або опитати велику кількість людей у короткий термін. Методика збору інформації через анкетування наведено у Додатку Г.