Правомірна поведінка — діяння, що відповідає вимогам юридичних норм.

Реалізація юридичних норм — діяльність із використання, виконання та дотримання юридичних норм.

Використання юридичних норм — активна або пасивна правомірна поведінка уповноваженого суб’єкта, що здійснюється ним за його власним бажанням.

Виконання юридичних норм — активна правомірна поведінка зобов’язаного суб’єкта, що здійснюється ним незалежно від його власного бажання.

Дотримання юридичних норм — пасивна правомірна поведінка зобов’язаного суб’єкта, що здійснюється ним незалежно від його власного бажання.

Застосування юридичних норм — діяльність компетентних державних органів та інших уповноважених державою суб’єктів із встановлення індивідуальних формально-обов’язкових правил поведінки з метою забезпечення належної реалізації юридичних норм.

Юридична кваліфікація фактів — правова оцінка конкретної життєвої ситуації, яка полягає у співставленні й фіксації відповідності (або невідповідності) ознак конкретної життєвої ситуації та ознак юридичних фактів, зазначених у гіпотезі певної юридичної норми.

Юридичні колізії — протиріччя між чинними юридичними нормами, що регулюють одні й ти ж суспільні відносини.

Акт застосування юридичних норм — спосіб зовнішнього виразу і закріплення індивідуальних формально-обов’язкових правил поведінки, які встановлюються компетентним суб’єктом з метою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Прогалина у нормативно-правових актах — відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин, які знаходяться у сфері правового регулювання, що окреслюється принципами об’єктивного юридичного права.

Аналогія закону — вирішення юридичної справи (за наявності прогалини) на основі юридичної норми, що регулює подібні за змістом суспільні відносини.

Аналогія права — вирішення юридичної справи (за наявності прогалини і відсутності „аналогічної” юридичної норми) на основі принципів відповідної галузі права або принципів об’єктивного юридичного права в цілому.

Тлумачення юридичних норм — діяльність щодо з’ясування або роз’яснення змісту юридичних норм з метою правильного їх застосування та реалізації.

Тлумачення-з’ясування — інтелектуальна діяльність щодо встановлення змісту (смислу) юридичної норми, результатом якої є розуміння змісту цієї норми самим інтерпретатором.

Спосіб тлумачення — сукупність прийомів і правил встановлення змісту юридичних норм.

Текстовий /мовний/ спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу тексту нормативно-правового акта шляхом встановлення значення та смислу слів і мовних висловів з використанням мовних норм.

Цільовий /телеологічний/ спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі визначення її безпосередніх цілей шляхом аналізу приписів-цілей, приписів-задач, приписів-принципів, що містяться у даному нормативно-правовому акті або в іншому акті, пов’язаному з першим загальним предметом правового регулювання.

Систематичний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі встановлення зв’язків між нормативно-правовими приписами, за допомогою яких утворюється норма, що тлумачиться, та обслуговується її дія.

Історичний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу конкретно-історичних умов її створення (прийняття).

Функціональний спосіб тлумачення — з’ясування змісту юридичної норми на основі аналізу конкретних умов і обставин її дії, функціонування.

Тлумачення-роз’яснення — встановлення змісту юридичної норми і виклад його розуміння в тій чи інший формі.

Офіційне тлумачення — роз’яснення змісту юридичних норм, яке здійснюється компетентними суб’єктами і є формально обов’язковим для інших суб’єктів.

Неофіційне тлумачення — роз’яснення змісту юридичних норм, яке здійснюється будь-яким суб’єктом і не є формально обов’язковим.

Нормативне тлумачення — роз’яснення змісту юридичних норм, яке поширюється на всі випадки їх застосування та реалізації.

Казуальне тлумачення — роз’яснення змісту юридичних норм, яке поширюється лише на окремий випадок їх застосування та реалізації.

Інтерпретаційно-правовий акт /акт офіційного тлумачення юридичних норм/ — спосіб зовнішнього виразу і закріплення формально-обов’язкових правил розуміння змісту юридичних норм, які встановлюються компетентним суб’єктом.