Вертикальний та горизонтальний круги відлічують за допомогою шка- лового мікроскопа, окуляр якого розміщений поряд з окуляром зорової труби. Одночасно видно горизонтальний і вертикальний круги (див. рис. IV. 1.20).

IV.1.19. Теорія номограмного тахеометра

Розглянемо, як отримують номограми кривих віддалей та перевищень. Для цього скористаємося рис. IV. 1.21, де tj — відстань між основною кривою та кривою горизонтальних віддалей; (р^ - кут, відлічений за шкалою вер­тикального круга, що відповідає цій віддалі; - відстань за шкалою рейки між основною кривою та кривою перевищень; щ - кут, відлічений за вертикальним кругом, що відповідає цьому перевищенню.

Знайдемо двічі відстань OL. З трикутника ONL можемо записати

OL

— ^d

Звідси

Але

тоді

sin [90° ~{(p_d +v)] sin <p_d

_QL sin [90° +v]£_d sin^

sin[90° -(£, +v)] = cos(<j£>_d +v),

e_dcos{<p_d+v)

OL =

sm<p_d

(IV. 1.63)

(IV. 1.64)

(IV. 1.65) (IV. 1.66)

343

З трикутника OML запишемо

⁰¹ = (IV. 1.67)

sin [90° -(ф_А +v)] sin <р_А

звідки

_OL_h-cosjcPb+v) (IV. 1.68)

sin?)*

Знайдемо величини d та h. З трикутника OKL: d = OL cos v або з ураху­ванням формули (IV. 1.66)

_J ^_rf-cos(<jg_d+v)cosv (IV. 1.69)

sin^

З трикутника OKL: h = OL sin v або, взявши до уваги формулу (IV. 1.68),

_;_^₎,-cos(^+v)-sinv (IV. 1.70)

sin (p_h

З тригонометрії відомо, що cos(<p+v) = cos <р cosv - sin sinv . З ураху­ванням цього запишемо cos (<p_d +v)cosv ₌ (cos<p_d cosv — sin (p_d sinv)cosv _{= ctg}^ _cos2 _v __{sinv cosv =} sincp_d sin (p_d

ctg^ cos² v - ^{sin v} •^{COs2 v} = COS² v (ctg^ - tgv). (IV.1.71) cosv

Позначимо

cos² v (ctg<p^ - tgv) = kd ■ (IV-1-72)

Аналогічно для виразу У формулі (IV. 1.70) зробимо

sm (pf,

тригонометричні перетворення і отримаємо

cosfa+v)sinv _{= sinv cosv {ctg(pd} _ _{tgv) (IV} ! ₇₃₎

sin(Pfj

Позначимо його k_h, тобто

k_h = sinv ■ cosv {ctg(p_d -tgv). (IV. 1.74)

Тоді формули (IV. 1.69) та (IV. 1.70) набудуть вигляду

d = £_dk_d. (IV. 1.75)

h = t_hk_h. (IV. 1.76)

344

З виразів (IV. 1.72) та (IV. 1.74) знайдемо ctgcpj та ctg<p^

ctg<^=-^- + tgv; (IV. 1.77)

cos V

ctg <p_h = —^ + tgv. (IV. 1.78)

smv -cosv

f

З теорії ниткового вщдалеміра відомо, що ctgcp = ^, де /_е - еквівалентна

фокусна віддаль; 7³ - віддаль між віддалемірними штрихами сітки ниток. Тоді можемо записати

ctg<p_d=£-, (IV. 1.79)

ctg(p_h = ~, (IV. 1.80)

h

або

P_d=-^— = —LSSIX.— _s (IV. 1.81)

ctg(p_d k_d+sinvcosv

P_t=J^ ₌ L!iⁿ^°?^v-., (IV. 1.82)

ctg(p_h k_h +sin v

де P_d - віддаль між основною кривою і кривими редукованих віддалей, a Pf, - віддаль між основною кривою і кривими перевищень.

Для конкретного тахеометра еквівалентна фокусна віддаль /_е відома. Якщо задати значення kj та к^, то можна обчислити за формулами (IV. 1.81) та (IV. 1.82) значення віддалей P_d та Pf, для різних кутів нахилу V, за якими будують нанесені на круг номограмні криві горизонтальних прокладень d та перевищень h.

IV.1.20. Перевірка номограмного тахеометра

Для номограмного тахеометра виконують такі самі перевірки, як і для кругових тахеометрів. Додатково виконують перевірку сферичного рівня, перевірку компенсатора вертикального круга (якщо вони є в номограмного тахеометра) та місця зеніту ( MZ ).

1. Перевірка сферичного рівня.

Умова. Вісь сферичного рівня має бути паралельна до вертикальної осі обертання приладу.

345

За допомогою підіймальних гвинтів підставки встановлюють бульбашку сферичного рівня на середину і обертають алідаду на 180°. Якщо бульбашка рівня змістилася із середини, то її переміщують у напряму до середини на половину дуги відхилення виправними гвинтами сферичного рівня. Перевірку повторюють доти, доки відхилення бульбашки не буде < 0,2 поділки рівня.

1. Перевірка компенсатора вертикального круга.

Умова. Компенсатор має забезпечувати сталість відліку вертикального круга з нахилом осі обертання тахеометра у межах ±4’.

За допомогою циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга установлюють вертикальну вісь обертання тахеометра прямовисно.

Спочатку перевіряють точність роботи компенсатора.

Для цього вибирають добре видиму точку, розташовану в створі одного з підіймальних гвинтів підставки. Спрямовують двічі зорову трубу на неї й щоразу відлічують вертикальний круг. Обертають тахеометр на 90°, тобто так, щоб рівень алідади горизонтального круга розташувався в напрямі вибраного створу. Цим підіймальним гвинтом нахиляють вертикальну вісь обертання тахеометра на 2-3 поділки рівня. Знову двічі візують на вибрану точку, відлі­чуючи щоразу вертикальний круг. Аналогічно тим самим гвинтом нахиляють тахеометр у протилежному напрямку. Тоді нахиляють вертикальну вісь обер­тання тахеометра двома іншими підіймальними гвинтами ліворуч і праворуч також на 2-3 поділки рівня. Після кожного нахилення відлічують вертикальний круг. Різниця між середніми арифметичними двох пар відліків до нахилення і після нахилення не повинна перевищувати 0,1

Щоб перевірити межі роботи компенсатора, установлюють вертикальну вісь обертання тахеометра прямовисно. Відлічують вертикальний круг. Спосте­рігаючи в окуляр відлікового мікроскопа, повільно обертають підіймальний гвинт підставки, що розташований найближче до напряму візирної площини. Штрих лімба вертикального круга переміщатиметься відносно шкали мікро­скопа. Підіймальний гвинт обертають доти, доки штрих не зупиниться. Знову відлічують вертикальний круг. Різниця цього відліку з початковим і дасть кут компенсації у вибраному напрямку. Перевірку продовжують, обертаючи цей гвинт у протилежному напрямку, попередньо установивши вісь тахеометра знову прямовисно. Далі двома іншими гвинтами, розміщеними перпен­дикулярно до візирної осі, обертаючи їх у різні боки, нахиляють тахеометр ліворуч і праворуч до припинення дії компенсатора. Різниця відліків - почат­кового та після припинення компенсації - і буде межею компенсації у напрямку, перпендикулярному до візирної осі.

2. Перевірка місця зеніту MZ вертикального круга.

346