Періоди інфекційної хвороби.
Інкубаційний Паразит потрапляє в макроорганізм і доходить до тканини.
Починається його розмноження, виділення отруйних речовин
Продромальний Розмноження паразиту відбувається на певному рівні. Імунна
система хазяїну реагує на нього, але нездатна одразу знищити
збудника і вивести в оточуюче середовище. В макроорганізмі
накопичуються токсичні речовини. Нові клітини збудника
розповсюджуються в тканині.
Клінічний
Клітини збудника захопили певну ділянку тканини. Кількість
токсичних речовин висока, їх дія починає відчуватись на рівні
всього організму. В цей період настає стан рівноваги,
вигідний для паразиту.
З
міщення
рівноваги
Збереження рівноваги
Л
етальність
Реконвалесценція
Ремісія
Реконвалесцент
Рецидив хвороби
Загибель хазяїна Мікробоносійство, вірусоносійство
(короткочасне або тривале.
Організм э джерелом інфекції для інших)
Виведення паразиту
Патогенність і вірулентність мікроорганізмів
Патогенність – потенційна можливість викликати (при сприятливих умовах) хворобу. Патогенними є всі факультативні та облігатні паразити. Але патогенний мікроб може потрапити в макроорганізм і це не призведе до хвороби. Причини:
даний макроорганізм не чутливий до збудника;
кількість збудника була недостатньою;
ефективно працює імунна система.
мікроорганізм – мутант із природно або штучно зміненими властивостями.
Що ж змінюється у збудника хвороби в останньому випадку? Це – здатність до виділення речовин, завдяки яким мікроб отруює хазяїна та розповсюджується в його тканинах. Загальна назва такої здатності – вірулентність, її складові частини отримали назви - токсигенність (виділення отруйних речовин) та інвазивність (розповсюдження з клітини в клітину). Фактори вірулентності – це молекули або комплекси молекул, які входять до складу конкретних органоїдів патогенного мікроба (капсула, фімбрії та ін.) або виділяються в оточуюче середовище.
Табл. 5 Характеристика факторів вірулентності.
Властивість патогена |
Група факторів |
Назва фактору |
Механізм дії на організм |
||
Токсигенність |
Токсини |
Ендотоксини Термостабільні прості і складні білки або гліколіпіди. Отруйність невисока. |
Вражають окремі органи та тканини при руйнуванні клітин збудників. |
||
Екзотоксини Термолабільні протеїни, можуть мати ферментативні властивості. Висока ступінь отруйності. |
Виділяються в навколишнє середовище. Вибірково вражають окремі органи та тканини. |
||||
Інвазивність |
Мікробні ферменти Збільшення проникності тканин. Розповсюдження збудника в різних тканинах |
Гиалуронідаза . |
Розщеплення речовин шкіри, підшкірної та міжмязевої речовини |
||
Фібринолізин |
Розжиження згустків крові |
||||
Нейрамінідаза |
Розщеплення поверхневіх структур епітеліальних клітин, розжиження секретів (ніс, кишесник) |
||||
ДНК-аза |
Розщеплення ДНК зруйнованих лейкоцитів. |
||||
Колагеназа |
“Розплавлення” мязевої тканини |
||||
Коагулаза |
Згортання плазми крові. |
||||
Поверхневі структури Бактерій 1. Закріплення на клітині-хазяїні |
Ворсинки, джгутики, пілі, речовини клітинних стінок грам+ та грам- бактерій |
Зазначені адгезивні структури взаємодіють з рецепторами цитоплазматичної мембрани хазяїна. |
|||
Поверхневі структури Бактерій 2. Протидія фагоцитам |
А-протеїн стафілококів, М-протеїн стрептококів, ліпіди збудників туберкульозу, капсульні полісахариди збудників сибірки. |
Блокування різних стадій фагоцитозу. |
|||
Одиниц виміру вірулентності. DLM – скорочена назва мінімальної смертельної дози. Це найменша доза збудника, яка викликає загибель більшості піддослідних тварин через деякий час. Індивідуальна чутливість тварин розрізняється. Тому довелось ввести DСL (абсолютно смертельну дозу), коли в досліді гине 100% тварин. Найбільш точною є LD50 – доза збудника, яка викликає загибель 50% макроорганізмів в досліджуваній популяції.
Вірулентність збудника збільшуватись чи зменшуватись, що принципово впливає на перебіг, характер та ін характеристики інфекційної хвороби. Зменшення відбувається при тривалому рості на штучних середовищах з додаванням антисептиків або в організмі нечутливих лабораторних тварин., культивуванні при максимальній температурі, дії бактеріофагів. Збільшення – при дії протеолітичних ферментів мікробів-сапрофітів або тварин, вирощуванні збудника в чутливих лабораторних тваринах.
Табл. 6 ВИДИ ІНФЕКЦІЙ
Характеристики, за якими класифікують інфекції |
Показники, характерні для даної класифікації |
Види інфекцій |
1. Види уражених організмів |
Тільки людина |
Антропоноз |
Тільки тварини |
Зооноз |
|
Тварини и людина |
Зооантропонози |
|
2. Кількість випадків хвороби |
Один хворий |
Спорадична інфекція |
Хворі в регіоні незначних розмірів |
Ендемія |
|
Хворі в регіоні значних розмірів (країна) |
Епідемія |
|
Хворі на всіх континентах |
Пандемія |
|
3. Характер виникнення інфекції |
Збудник потрапив в макроорганізм із навколишнього середовища |
Екзогенна, гетерогенна |
Активізувався умовно-патогенний мікроорганізм, який певний час існував в складі мікрофлори хазяїна |
Ендогенна, спонтанна, аутоінфекція |
|
4. Кількість збудників |
Один збудник |
Моноінфекція |
Одночасне протікання декількох захворювань, причиною якого є декілька збудників |
Змішана |
|
Одночасний розвиток декількох збудників з подібною клінічною картиною |
Асоційована |
|
5. Повторність інфекції, тривалість проміжков між випадками хвороби |
Повторне зараження організму, коли не закінчилось основне захворювання |
Суперінфекція |
Інфекція, викликана найчастіше умовно-патогенними мікробами, яка спостерігається одразу після закінчення основного захворювання |
Секундарна (вторинна) |
|
Після одужання організм не має стійкого імунітету проти збудника і при повторному зараженні знову хворіє |
Реінфекція |
|
6. Характер взаємодії збудника і ураженого організму |
Патогенні мікроби знаходяться в місці ураження, а їх токсини потрапляють в кров і отруюють весь організм |
Токсинемія |
Патогенні мікроби знаходяться в крові, але не розмножуються в ній. З током крові переносяться до чутливих органів і тканин. |
Бактеріемія |
|
Мікроорганізми розмножуються в крові і швидко колонізують різноманітні тканини та органи макроорганізму. |
Септицемія (сепсис) |
|
Мікроорганізми розповсюджуються по лімфатичним і кровеносним шляхам, в окремих органах виникають гнійні вогнища |
Септікопіемія |
|
7. Форми протікання інфекційного процесу (швидкість,місце протікання, вираженність клінічних симптомів) |
Збудник розмножується в макроорганізмі з максимальною швидкістю |
Блискавична |
Збудник інфекції здатен до розвитку в багатьох органах і тканинах |
Генералізована |
|
Збудник інфекції здатен до розвитку в певному місці (органі) макроорганізму |
Локальна |
|
Інфекція з явно вираженими клінічними симптомами |
Гостра |
|
Збудник інфекції циркулює в організмі довгий час |
Хронічна (персистентна) |
|
Клінічний період хвороби продовжується десятки років |
Повільна |
|
Клінічні симпоми інфекції відсутні або слабо виражені |
Латентна |