Контрольні запитання

1. Яка мета та сутність процесу чесання?

2. Які завдання виконують чесальні машини?

3. Яку гарнітуру використовують на чесальній машині?

4. Назвіть зони чесання, очищення та змішування волокон.

5. Що відбувається з волокном у зоні живильного циліндра та приймального барабана?

6. Яким чином відбувається укладання стрічки до таза?

Задачі за темою

1. За який час нароблюється повний таз на чесальній машині, якщо маса стрічки з лінійною щільністю 3,34 ктекс у тазу становить 10 кг, а швидкість валиків стрічкоукладача - 40 м/хв?

2. За якої швидкості полотняного валика полотно з лінійною щільністю 400 ктекс і масою 20 кг буде вироблено на чесальній машині протягом 2 годин?

3. За якої швидкості полотняного валика ступінь чесання на чесальній машині становить 6,25? Головний барабан діаметром 1280 мм робить 250 об/хв, до того ж на машині переробляється полотно злінійною щільністю 400 ктекс.

4. Визначити продуктивність льоночесальної машини по тіпаному та чесаному льону. Дані для розрахунку наведені в таблиці 1.2 додатка.

5. Визначити продуктивність кардочесального агрегату Ч-460-Л1 якщо діаметр випускних циліндрів випускної головки дорівнює 75,5 мм, а довжина стрічки в тазу - 500 м. Інші дані для розрахунку наведені в таблиці 1.3 додатка.

Лабораторна робота № 3 оцінка якості довгого чесаного лляного волокна

Мета роботи - вивчити основні показники якості довгого чесаного лляного волокна, що обумовлюють його сорт (номер) у відповідності з технічними вимогами СОУ. МПП. 59. 080 – 073: 2004.

3.1. Стислі теоретичні відомості

Чесаним льоном називають довге паралелізоване лляне волокно, одержане в результаті чесання тіпаного льону на льоночесальній машині та призначене для переробки на пряжу.

Залежно від показників якості чесане лляне волокно поділяють на 10 сортів, що позначені номерами: 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30 і 36. Номер (сорт) чесаного льону характеризує його прядильну здатність, на відміну від метричного номера волокна, який характеризує тільки тонину.

Технічні вимоги поширюються на оцінку якості льону-рошенця та моченця холодноводного мочіння.

Якість чесаного льону теплового мочіння та інших промислових способів приготування трести оцінюють органолептично.

Чесаний льон здають та приймають партіями за кондиційною масою при фактичній вологості від 10 до 16% включно; при вологості менше ніж 10% - за фактичною масою партії, при вологості понад 16% - відвантаженню та прийманню не підлягає.

Кондиційна маса - це фактична маса волокна, приведена до нормованої вологості.

Кондиційну масу чесаного льону визначають за формулою:

, (3.1)

де m_ф - фактична маса волокна, кг;

W_н, W_ф - нормована і фактична вологість волокна, %.

При неоднорідності волокна в партії на вимогу одержувача може бути проведено контрольне сортування всіх відібраних точок волокна шляхом порівняння зі стандартними зразками. Результати сортування поширюються на всю партію.

Середній сорт (номер) волокна в партії в цьому випадку визначають за формулою:

, (3.2)

де т_i - маса частин розсортованого волокна кожного номера;

N_i - номери (сорти) розсортованого волокна.

Якщо відхилення номера більше допустимого, то партія підлягає рекламації та здійснюється лабораторний аналіз властивостей чесаного льону.

Основними властивостями, за якими оцінюють якість чесаного льону, є: гнучкість, міцність, нерівномірність за гнучкістю та міцністю, мацераційна здатність, масова частка інкрустів, костриці, смітних домішок, недоробки та вміст шишок.

Гнучкість характеризує здатність консольно закріпленого та вільно звисаючого зразка волокна згинатися під дією власної ваги. Ступінь гнучкості визначається за формулою, мм:

, (3.3)

де Г_і- гнучкість волокон кожного вимірювання, мм;

n – кількість вимірювань.

Розривне навантаження визначає найбільше зусилля, яке витримує зразок волокна до розриву, даН:

, (3.4)

де - розривне навантаження при кожному вимірюванні, даН;

n - кількість вимірювань.

Коефіцієнти нерівноти, що характеризують нерівномірність чесаного льону за гнучкістю та міцністю відповідно, визначають за такими формулами:

, (3.5)

, (3.6)

де n_н.сер. - кількість випробувань при яких гнучкість та міцність нижче середнього значення;

n_заг - загальна кількість випробувань;

ΣГ_н.сер., ΣР_рн.сер. – сума показань гнучкості та розривного навантаження нижче середнього значення;

ΣГ_заг, ΣР_рзаг - сума всіх показань гнучкості та розривного навантаження.

При визначенні сорту (номера) чесаного льону за технічними вимогами враховують загальну нерівномірність, яку виражають добутком розрахованих коефіцієнтів.

Коефіцієнт варіації за розривним навантаженням та гнучкістю розраховують способом розмаху за формулою:

, (3.7)

де - середнє арифметичне з усіх первинних результатів;

σ - середнє квадратичне відхилення.

Для визначення первинні результати випробувань розбивають на m вибірок по шість випробувань в кожній:

, (3.8)

де N = 30 - за розривним навантаженням;

N = 60 - за гнучкістю.

Для кожної вибірки вибирають найбільше та найменше числові значення, знаходять розмах варіювання та середній розмах варіювання результатів випробувань з m вибірок:

, (3.9)

(3.10)

Середнє квадратичне відхилення обчислюють за формулою:

(3.11)

Мацераційна здатність волокна характеризується величиною зусилля, яке треба прикласти, щоб зруйнувати прядочку волокна у мокрому стані. Чим менша величина зусилля, необхідного для руйнування прядочки волокна в мокрому вигляді, тим вища мацераційна здатність волокна.

Вміст масової частки інкрустів (лігніну та інших нецелюлозних домішок) визначають двома методами: шляхом зіставлення з натуральними еталонами кольору волокна, що характеризують ступінь вмісту у волокні залишків покривних і супутніх тканин, і колористичним методом.

Колористичний метод є контрольним і використовується для періодичного поповнення та оновлення шкали натуральних еталонів кольору рошенцевого й моченцевого волокна.

Натуральні еталони кольору волокна для льону-рошенця та моченця складають окремо. Набір натуральних еталонів кольору волокна складає Управління Держінспекції з якості луб'яних волокон шляхом зіставлення масової частки інкрустів за контрольними зразками.

Масову частку костриці та смітних домішок визначають за формулою, %:

, (3.12)

де m₁ – початкова маса проби, г;

m₂ – маса костриці та смітних домішок, г.

Недоробкою називають волокно, на якому є щільно скріплена з ним деревина на довжині не менше ніж 5 см суцільно чи з невеликими проміжками.

Масову частку недоробок визначають відношенням маси недоробки до початкової маси проби та виражають у відсотках.

Шишкою вважається ущільнений жмут сплутаних волокон, який не піддається легкому розтягуванню пальцями.

Середню кількість шишок на одну жменю в 20 г визначають за сумою шишок у п'яти жменях.