Висновок

У Стародавньому Вавилоні у XVIII ст. не існувало єдиної письмової збірки законів, яка б діяла на території всієї держави, а існували лише різні закони правителя з окремих питань. Таким чином, потрібно було закріпити суспільний лад держави та залагодити гострі соціальні суперечності, які виникали на той час у суспільстві. На основі цього і виник найголовніший звіт законів Вавилонської держави – Закони Хаммурапі.

У даній курсовій роботі розглянуто загальну характеристику Законів Хаммурапі, їх історію, структуру та принципи. У Законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального, шлюбно-сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально-процесуального права.

На основі аналізу правового становища суспільства та усіх галузей права виділено наступні особливості Законів Хаммурапі:

• засвідчення соціального розшарування суспільства

• охорона приватної власності

• вільне від релігійного впливу суспільство

• дія принципу провини та злої волі

• різні покарання за умисне вбивство

• системність викладення законів

Закони забезпечували захист інтересів панівного стану рабовласників. Варто відзначити їх значення як видатного джерела права Стародавнього Сходу, яке мало вплив на юридичні норми інших народів світу. І через тисячу років законник вважався зразком кодифікації, окремі його статті переписували, їх вплив можна прослідити у ряді пам’яток права Близького і Середнього Сходу. Хаммурапі відзначив у заключенні законника: "Мої слова чудові, мої діяння не мають рівних".

З того, що наведено вище можна зробити висновок, що надмірне втручання чиновників у справи суспільства заважає прогресу. А. Сміт вважав: «Для підняття держави з найнижчої сходиники варварства до вищої сходинки добробуту потрібні не лише мир, легкі податки і терплячість в управлінні, а й все інше - у природньому розвитку речей».

Список літератури

1. Гончаренко В.Д. Хрестоматія. – Київ, 2002

2. Жидкова О. А. и Крашенников Н. А. История государства и права зарубежных стран. – Москва, 1999

3. Колодій А.М. Теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 446 с.

4. Крутских А. В. Всемирная история государства и права. – М.: Инфа-м., – 2001. – с. 375

5. Кучма В.В. Государство и право древнего мира и средних веков. – К.: Вентурі, - 2001. – с.458

6. Левенюк К.В. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 443с.

7. Макарчук В.С. Заказна історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 2004

8. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Концерн Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – с. 584

9. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: Вища школа, - 1994. – с. 554

10. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Каравела, - 2003

11. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі, - 1997