Тема 12 Подання статистичних даних: таблиці, графіки, карти.
1.Графіки та діаграми.
2.Статистичні карти.
3.Статистичні таблиці
Для кращого сприйняття й зрозуміння закономірностей явищ і процесів у економічному аналізі широко застосовуються графічні способи зображення інформації.
Наявність потужних і зручних програм для аналізу статистичних даних на персональних комп’ютерах, і зокрема, формування електронних таблиць Microsoft Excel для Windows розширює коло споживачів методів графічного зображення статистичної інформації, що визначає актуальність дослідження.
Статистичний графік являє собою систему подання інформації про соціально-економічні явища за допомогою наочного зображення статистичних числовий величин та їх співвідношень з використанням знакових систем: крапок; знаків ліній; геометричних фігур, малюнків з метою їх узагальнення й подальшого аналізу .Графіки мають ту перевагу перед текстовим викладом і статистичними таблицями, що дають наочні результати статистичного зведення і обробки основного матеріалу. За допомогою графіків легко виявити і наочно подати закономірності, які важко вловити в складних статистичних таблицях.
В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками 1. загальним призначенням;
2. способом побудови;
3. графічним образом.
Види графіків та взаємозв’язок між ними зображено на рис. 1.
Аналітичні графіки – графіки групувань взаємозв’язку і рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. Лінійні – статистичні криві, що відображають зміни явища в часі. Застосовуються для характеристики зв’язків між явищами. Cтовпчикова – відображає статистичну величину в формі подовжених прямокутників (стовпчиків). Стовпчикова діаграма – діаграма одномірного виміру, тому всі стовпчики за широтою повинні бути однакові, оскільки величина показника характеризується висотою стовпчику. Знак Варзара – діаграма, названа на честь російського статистика В. Є. Варзара. Вона дозволяє наглядно охарактеризувати явище, за трьома прикметами за допомогою прямокутників з різними співвідношеннями між основою та висотою. Значення однієї прикмети зображується в формі основи прямокутника, а другої – в формі його висоти. Тоді розмір третьої прикмети, що дорівнюється множенню перших двох, буде площею прямокутника. Застосування: можна зображувати, наприклад, чисельність робітників, середню продуктивність праці та розмір продукції. Зображення прямокутників різних розмірів дає можливість порівняти окремі явища за трьома прикметами. Секторні або групові діаграми застосовуються в основному для відображення показників структури явища, що вивчається. Секторна діаграма – круг, сектори якого поділяються радіусами на окремі частини від усього (цілого) кола й наносяться пропорційно об’єму всі частки. На особливу увагу заслуговує класифікація статистичних графіків за видом їх поля, згідно з якою розрізняють дві групи: діаграми і статистичні карти або картограми.
Діаграми – це такий вид графіків, у якому цифрові дані зображені за допомогою геометричних фігур або знаків. Картограма – статистична карта, на якій розподіл прикмети, що вивчається, по території відображається умовними знаками (крапками, штриховкою та ін.) , які відповідають певним інтервалам значень величини цієї прикмети. картодіаграма – сукупність діаграми з географічною картою. Вони дають можливість відобразити більш складні статистико-географічні побудови й відобразити їх більш точно. Карта-хороплет – розповсюдження гістограми в область просторових організацій, оскільки сукупність згрупованих даних розміщується за допомогою карти по ареолам. Сутність точених карт: символом графічного зображення статистичних даних є крапки (точки), які розміщуються в межах певної територіальної границі. Хорохматичні карти- картограми, які відносяться до найбільш легко сприйнятливих. Вони показують, де розподіляється те чи інше явище або об’єкт та на якій площі, а також не містить інших кількісних значень.
Рис.12.1. Види графіків
Також істотне значення мають види графіків за типом розв’язання задач (таблиця 1).
Таблиця 1
Види графіків за типом розв’язання задач
Вид графіка |
Характеристика |
Графіки порівняння |
Використовуються для графічного порівняння величин показника, які характеризують його зміну в просторі. Діаграми порівняння показують співвідношення різних об’єктів за якимось одним показником. Види: стовпчикові. Для її побудови використовується система координат: на осі абсцис розміщують однакового розміру основу стовпчиків для всіх об’єктів. Висота кожного стовпчика повинна бути пропорційна до величини показника, якій наноситься у відповідному масштабі на вісь ординат. стрічкові діаграми розміщуються по горизонталі: основа полос на осі ординат, а показник – на осі абсцис
|
Структурні графіки |
Призначені для подання складу показників і частки їх у загальній величині. Види: стовпчикові; стрічкові; секторні – показник подають у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (квадрати, кола), площу яких приймають за одиницю або 100 %. Площа конкретного сектора дорівнює частці у загальній величині показника. |
Графіки динаміки |
Дають можливість проілюструвати зміну явищ за відповідні проміжки часу. Види: стовпчикові; стрічкові; кругові; квадратні; фігурні; лінійні. |
Графіки зв’язку |
Застосовуються для визначення залежності між показниками. На осі абсцис відкладаються значення показника (х), який є причиною зміни іншого, а на осі ординат – значення результативного показника (у) у відповідному масштабі |
Графіки контролю |
Дають наочне уявлення про хід виконання плану. В цьому випадку на графіку зображаються дві лінії: плановий і фактичний рівні показників за певний звітний період. |
Таким чином, графіки здавна і широко застосовуються у найрізноманітніших сферах людської діяльності. Вони органічно ввійшли до набору засобів усіх галузей наук та практики. Графіки є незамінним інструментом для статистики й економічного аналізу – наук, пов’язаних з обробкою та аналізом особливого роду інформації про масові соціально-економічні явища та процеси, в тому числі й в економіці підприємства. Відповідний графік, якщо він правильно побудований, являє собою особливий образ, який активізує процес аналітично-статистичного мислення. На допомогу логічним асоціаціям приходять органи зору, які серед усіх органів чуття мають найбільшу здатність засвоювати інформацію.
Діаграми порівняння.
Найпоширенішими діаграмами порівняння є столбиковые діаграми, принцип побудови яких складається в зображенні статистичних показників у вигляді поставлених по вертикалі прямокутників - стовпчиків. Кожний стовпчик зображує величину окремого рівня досліджуваного статистичного ряду. Таким чином, порівняння статистичних показників можливо тому, що всі порівнювані показники виражені в одній одиниці виміру.
При побудові столбиковых діаграм необхідно накреслити систему прямокутних координат, у якій розташовуються стовпчики. На горизонтальній осі розташовуються підстави стовпчиків, величина підстави визначається довільно, але встановлюється однакової для всіх.
Шкала, що визначає масштаб стовпчиків по висоті, розташована по вертикальній осі. Величина кожного стовпчика по вертикалі відповідає розміру зображуваного на графіку статистичного показника. Таким чином, у всіх стовпчиків, що становлять діаграму, змінною величиною є тільки один вимір.
Розміщення стовпчиків у поле графіка може бути різним:
- на однаковій відстані друг від друга;
- впритул друг до друга;
- у приватному накладенні один на одного.
Правила побудови столбиковых діаграм допускають одночасне розташування на одній горизонтальній осі зображень декількох показників. У цьому випадку стовпчики розташовуються групами, для кожної з яких може бути прийнята різна розмірність ознак, що варіюють.
Різновиду столбиковых діаграм становлять так звані стрічкові або смугові діаграми. Їхня відмінність полягає в тому, що масштабна шкала розташована по горизонталі зверху й вона визначає величину смуг по довжині.
Область застосування столбиковых і смугових діаграм однакова, тому що ідентичні правила їхньої побудови. Одномірність зображуваних статистичних показників і їхня одномасштабність для різних стовпчиків і смуг вимагають виконання єдиного положення: дотримання домірності (стовпчиків - по висоті, смуг - по довжині) і пропорційності зображуваним величинам. Для виконання цієї вимоги необхідно: по-перше, щоб шкала, по якій установлюється розмір стовпчика (смуги) , починалася з нуля; по-друге, ця шкала повинна бути безперервної, тобто охоплювати всі числа даного статистичного ряду; розрив шкали й відповідно стовпчиків (смуг) не допускається. Невиконання зазначених правил приводить до перекрученого графічного подання аналізованого статистичного матеріалу.
Столбиковые й смугові діаграми як прийом графічного зображення статистичних даних, по суті, взаємозамінні, тобто розглянуті статистичні показники дорівнює можуть бути представлені як стовпчиками, так і смугами. І в цьому, і в іншому випадку для зображення величини явища використовується один вимір кожного прямокутника - висота стовпчика або довжина смуги. Тому й сфера застосування цих двох діаграм в основному однакова.
Різновидом столбиковых (стрічкових) діаграм є спрямовані діаграми. Вони відрізняються від звичайних двостороннім розташуванням стовпчиків або смуг і мають початок відліку по масштабі в середині. Звичайно такі діаграми застосовуються для зображення величин протилежного якісного значення. Порівняння між собою стовпчиків (смуг), спрямованих у різні сторони, менш ефективно, чим розташованих поруч в одному напрямку. Незважаючи на це, аналіз спрямованих діаграм дозволяє робити досить змістовні висновки, тому що особливе розташування надає графікові яскраве зображення. До групи двосторонніх ставляться діаграми чистих відхилень. У них смуги спрямовані в обидва боки від вертикальної нульової лінії: вправо - для приросту; уліво - для зменшення. За допомогою таких діаграм зручно зображувати відхилення від плану або деякого рівня, прийнятого за базу порівняння. Важливим достоїнством розглянутих діаграм є можливість бачити розмах коливань досліджуваної статистичної ознаки, що саме по собі має велике значення для аналізу.
Для простого порівняння не залежних друг від друга показників можуть також використовуватися діаграми, принцип побудови яких полягає в тому, що порівнювані величини зображуються у вигляді правильних геометричних фігур, які будуються так, щоб площі їх ставилися між собою як кількості, цими фігурами зображувані. Іншими словами, ці діаграми виражають величину зображуваного явища розміром своєї площі.
Для одержання діаграм розглянутого типу використовують різноманітні геометричні фігури - квадрат, коло, рідше - прямокутник. Відомо, що площа квадрата дорівнює квадрату його сторони, а площа кругу визначається пропорційно квадрату його радіуса. Тому для побудови діаграм необхідно спочатку з порівнюваних величин витягти квадратний корінь. Потім на базі отриманих результатів визначити сторону квадрата або радіус кола відповідно до прийнятому масштабу.
Найбільш виразним і легко сприйманим є спосіб побудови діаграм порівняння у вигляді фігур-знаків. У цьому випадку статистичні сукупності зображуються не геометричними фігурами, а символами або знаками, що відтворюють у якімсь ступені зовнішній образ статистичних даних. Достоїнство такого способу графічного зображення укладається у високому ступені наочності, в одержанні подібного відображення, що відображає втримування порівнюваних сукупностей.
Найважливіша ознака будь-якої діаграми - масштаб. Тому щоб правильно побудувати фігурну діаграму, необхідно визначити одиницю рахунку. У якості останньої приймається окрема фігура (символ), що умовно привласнюється конкретне чисельне значення. А досліджувана статистична величина зображується окремою кількістю однакових по розмірі фігур, що послідовно розташовуються на малюнку. Однак у більшості випадків не вдається зобразити статистичний показник цілою кількістю фігур. Останню з них доводиться ділити на частині, тому що по масштабі один знак є занадто великою одиницею виміру. Звичайно ця частина визначається на око. Складність точного її визначення є недоліком фігурних діаграм. Однак більша точність подання статистичних даних не переслідується, і результати виходять цілком задовільними.
Як правило, фігурні діаграми широко використовуються для популяризації статистичних даних і реклами.
Структурні діаграми.
Основна будова структурних діаграм укладається в графічному поданні складу статистичних сукупностей, що характеризуються як співвідношення різних частин кожної із сукупностей. Склад статистичної сукупності графічно може бути представлений як за допомогою абсолютних, так і відносних показників. У першому випадку не тільки розміри частин, але й розмір графіка в цілому визначаються статистичними величинами й змінюються відповідно до змін останніх. У другому - розмір усього графіка не міняється (тому що сума всіх частин будь-якої сукупності становить 100%), а міняються тільки розміри окремих його частин. Графічне зображення складу сукупності по абсолютних і відносних показниках сприяє проведенню більше глибокого аналізу й дозволяє проводити міжнародні зіставлення й порівняння соціально-економічних явищ.
Найпоширенішим способом графічного зображення структури статистичних сукупностей є секторна діаграма, що вважає основною формою діаграми такого призначення. Це пояснюється тим, що ідея цілого дуже добре й наочно виражається навкруги, що представляє всю сукупність. Питома вага кожної частини сукупності в секторній діаграмі характеризується величиною центрального кута (кут між радіусами кола). Сума всіх кутів кола, рівна 360°, прирівнюється до 100%, а отже, 1% приймається рівним 3,6°.
Застосування секторних діаграм дозволяє не тільки графічно зобразити структуру сукупності і її зміна, але й показати динаміку чисельності цієї сукупності. Для цього будуються кола, пропорційні обсягу досліджуваної ознаки, а потім секторами виділяються його окремі частини.
Розглянутий спосіб графічного зображення структури сукупності мають як достоїнства, так і недоліки.
Так, секторна діаграма зберігає наочність і виразність лише при невеликому числі частин сукупності, у противному випадку її застосування малоэффективно. Крім того, наочність секторної діаграми знижується при незначних змінах структури зображуваних сукупностей: вона вище, якщо істотніше розходження порівнюваних структур. Перевагою столбиковых (стрічкових) структурних діаграм у порівнянні із секторними є їхня більша ємність, можливість відбити більше широкий обсяг корисної інформації. Однак ці діаграми більше ефективні при малих розходженнях у структурі досліджуваної сукупності.
Діаграми динаміки.
Для зображення й внесення суджень про розвиток явища в часі будуються діаграми динаміки.
Для наочного зображення явищ у рядах динаміки використовуються діаграми: столбиковые, стрічкові, квадратні, кругові, лінійні, радіальні й ін. Вибір виду діаграм залежить в основному від особливостей вихідних даних, мети дослідження. Наприклад, якщо є ряд динаміки з декількома не рівновіддаленими рівнями в часі (1914, 1049, 1980, 1985, 1996 р.), те часто для наочності використовують столбиковые, квадратні або кругові діаграми. Вони зрительно вражають, добре запам'ятовуються, але не придатні для зображення великої кількості рівнів, тому що громіздкі. Коли число рівнів у ряді динаміки велико, доцільно застосовувати лінійні діаграми, які відтворюють безперервність процесу розвитку у вигляді безперервної ламаної лінії. Крім того, лінійні діаграми зручно використовувати:
- якщо метою дослідження є зображення загальної тенденції й характеру розвитку явища;
- коли на одному графіку необхідно зобразити кілька динамічних рядів з метою їхнього порівняння;
- якщо найбільш істотним є зіставлення темпів росту, а не рівнів.
Для побудови лінійних графіків застосовують систему прямокутних координат. Звичайно по осі абсцис відкладається час (роки, місяці й т.д.) , а по осі ординат - розміри зображуваних явищ або процесів. На осі ординат наносять масштаби. Особлива увага варто звернути на їхній вибір, тому що від цього залежить загальний вид графіка. Забезпечення рівноваги, пропорційності між осями координат необхідно в графіку у зв'язку з тим, що порушення рівноваги між осями координат дає неправильне зображення розвитку явища. Якщо масштаб для шкали на осі абсцис дуже розтягнуть у порівнянні з масштабом на осі ординат, то коливання в динаміку явищ мало виділяються, і, навпаки, при збільшенні масштабу по осі ординат у порівнянні з масштабами на осі абсцис дає різкі коливання. Рівним періодам часу й розмірам рівня повинні відповідати рівні відрізки масштабної шкали.
У статистичній практиці найчастіше застосовуються графічні зображення з рівномірними шкалами. По осі абсцис вони беруться пропорційно числу періодів часу, а по осі ординат - пропорційно самим рівням. Масштабом рівномірної шкали буде довжина відрізка, прийнятого за одиницю.
Нерідко на одному лінійному графіку приводиться кілька кривих, які дають порівняльну характеристику динаміки різних показників або того самого показника.
Однак на одному графіку не слід поміщати більше трьох-чотирьох кривих, тому що велика їхня кількість неминуче ускладнює креслення й лінійна діаграма втрачає наочність.
У деяких випадках нанесення на один графік двох кривих дає можливість одночасно зобразити динаміку третього показника, якщо він є різницею перших двох. Наприклад, при зображенні динаміки народжуваності й смертності площа між двома кривими показує величину природного приросту або природних втрат населення.
Іноді необхідно зрівняти на графіку динаміку двох показників, що мають різні одиниці виміру. У таких випадках знадобитися не одна, а дві масштабні шкали. Оду з них розміщають праворуч, іншу - ліворуч.
Однак таке порівняння кривих не дає досить повної картини динаміки цих показників, тому що масштаби довільні. Тому порівняння динаміки рівня двох різнорідних показників варто здійснювати на основі використання одного масштабу після перетворення абсолютних величин у відносні.
Лінійні діаграми з лінійною шкалою мають один недолік, що знижує їхню пізнавальну цінність: рівномірна шкала дозволяє вимірювати й порівнювати тільки відбиті на діаграмі абсолютні приросты або зменшення показників протягом досліджуваного періоду. Однак при вивченні динаміки важливо знати відносні зміни досліджуваних показників у порівнянні з досягнутим рівнем або темпи їхньої зміни. Саме відносні зміни економічних показників динаміки спотворюються при їхньому зображенні на координатній діаграмі з рівномірною вертикальною шкалою. Крім того, у звичайних координатах втрачає всяку наочність і навіть ставати неможливим зображення для рядів динаміки з різко, що змінюються рівнями, які звичайно мають місце в динамічних рядах за тривалий період часу.
У цих випадках варто відмовитися від рівномірної шкали й покласти в основу графіка напівлогарифмічну систему. Основна ідея напівлогарифмічної системи полягає в тому, що в ній рівним лінійним відрізкам відповідають рівні значення логарифмів чисел. Такий підхід має перевага: можливість зменшення розмірів більших чисел через їхній логарифмічний еквівалент. Однак з масштабною шкалою у вигляді логарифмів графік мало доступний для розуміння. Необхідно поруч із логарифмами, позначеними на масштабній шкалі, проставити самі числа, що характеризують рівні зображуваного ряду динаміки, які відповідають зазначеним числам логарифмів. Такого роду графіки звуться графіків на напівлогарифмічній сітці. Напівлогарифмічною сіткою називається сітка, у якій на одній осі нанесений лінійний масштаб, а на іншій - логарифмічний.
Динаміку зображують і радіальні діаграми, що будуються в полярних координатах. Радіальні діаграми мають на меті наочного зображення певного ритмічного руху в часі. Найчастіше ці діаграми застосовуються для ілюстрації сезонних коливань. Радіальні діаграми розділяються на замкнуті й спіральні. По техніці побудови радіальні діаграми відрізняються друг від друга залежно від того, що взято як пункт відліку - центр кола або окружність.
Замкнуті діаграми відображають внутрірічний цикл динаміки якого-небудь одного року. Спіральні діаграми показують внутрірічний цикл динаміки за ряд років.
Побудова замкнутих діаграм зводиться до наступного: вычерчивается коло, середньомісячний показник прирівнюється до радіуса цього кола. Потім все коло ділиться на 12 радіусів, які на графіку приводяться у вигляді тонких ліній. Кожний радіус позначає місяць, причому розташування місяців аналогічно циферблату годин: січень - у тім місці, де на годинниках 1, лютий - 2 і т.д. На кожному радіусі робиться оцінка в певному місці відповідно до масштабу виходячи з даних за відповідний місяць. Якщо дані перевищують середньорічний рівень, оцінка робиться за межами окружності на продовженні радіуса. Потім оцінки різних місяців з'єднуються відрізками (приклад 10). Якщо ж як база для звіту взяти не центр кола, а окружність, такого роду діаграми називаються спіральними.
Побудова спіральних діаграм відрізняється від замкнутих тем, що в них грудень одного року з'єднується не із січнем даного ж року, а із січнем наступного року. Це дає можливість зобразити весь ряд динаміки у вигляді спирали. Особливо наочна така діаграма, коли на ряді із сезонними змінами відбувається неухильний ріст рік у рік.
СТАТИСТИЧНІ КАРТИ.
Статистичні карти являють собою вид графічних зображень статистичних даних на схематичній географічній карті, що характеризують рівень або ступінь поширення того або іншого явища на певній території.
Розрізняють картограммы й картодиаграммы.
Картограммы - це схематична географічна карта, на якій штрихуванням різної густоти, крапками або фарбуванням певного ступеня насиченості показується порівняльна інтенсивність якого-небудь показника в межах кожної одиниці нанесеного на карту територіального розподілу (наприклад, щільність населення по областях або республікам розподілу районів по врожайності зернових культур і т.п.). Картограммы діляться на фонові й крапкові.
Картограмма фонова - вид картограммы, на якій штрихуванням різної густоти або фарбуванням певного ступеня насиченості показують інтенсивність якого-небудь показника в межах територіальної одиниці.
Картограмма крапкова - вид картограммы, де рівень обраного явища зображується за допомогою крапок. Крапка зображує одну одиницю в сукупності або деяку їхню кількість, показуючи на географічній карті щільність або частоту прояву певної ознаки.
Другу більшу групу статистичних карт становлять карти діаграми, що представляють собою сполучення діаграм з географічною картою. Як образотворчі знаки в картодиаграммах використовуються діаграмні фігури (стовпчики, квадрати, кола, фігури, смуги), які розміщаються на контурі географічної карти. Картодиаграммы дають можливість географічно відбити більше складні статистико-географічні побудови, чим картограммы.
Серед картодиаграмм варто виділити картодиаграммы простого порівняння, графіки просторового переміщення, ізоліній.
На картодиаграмме простого порівняння на відміну від звичайній діаграмі діаграмні фігури, що зображують величини досліджуваного показника, розташовані не в ряд, як на звичайній діаграмі, а розносяться по всій карті відповідно до того району, областю або країною, які вони представляють.
Елементи найпростішої картодиаграммы можна виявити на політичній карті, де міста відрізняються різними геометричними фігурами залежно від числа жителів.
Ізолінії - це лінії рівного значення якої-небудь величини в її поширенні на поверхні, зокрема на географічній карті або графіку. Ізолінія відображає безперервну зміну досліджуваної величини залежно від двох інших змінних і застосовується при картографуванні природних і соціально--економічних явищ. Ізолінії використовуються для одержання кількісних характеристик досліджуваних величин і для аналізу кореляційних зв'язків між ними.
Статистичні таблиці
Невіддільним елементом зведення та групування є статистична таблиця. За допомогою таблиць зручно порівнювати й аналізувати зведені дані. Недаремно кажуть, що «у німих статистичних таблицях вся красномовність статистики».
За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення». Підметом його є об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків. Присудок таблиці — це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження. Присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці.
Залежно від структури підмета статистичні таблиці поділяють на прості, групові та комбінаційні. Підметом простої таблиці є перелік елементів сукупності, територіальний ряд (регіони, області), хронологічний ряд. У груповій таблиці підметом є групування за однією ознакою (див. табл. 3.1), у комбінаційній — за двома і більше ознаками (див. табл. 3.3). Необхідно додержувати певних правил технічного оформлення таблиць.
1. Таблиця має містити лише ту інформацію, яка безпосередньо характеризує об’єкт дослідження. Слід уникати зайвої, другорядної інформації. Розміщення підмета й присудка підпорядковане принципу компактного та раціонального викладення матеріалу, його аналізу.
2. Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. У назві вказується об’єкт, його часова і географічна ознаки. Наприклад, «Динаміка зовнішньої торгівлі України за 1999 рік». Якщо назви окремих граф (рядків) повторюються, мають однакові терміни або однаковий зміст, то їх доцільно об’єднати спільним заголовком.
3. У верхніх і бічних заголовках подають одиниці, використовуючи загальноприйняті скорочення (т, кВт, грн. тощо), іноді для них відводиться окрема графа. Якщо одиниця вимірювання спільна для всіх даних таблиці, її зазначають над таблицею.
4. Рядки та графи доцільно пронумерувати. При цьому графу з назвою підмета позначають літерою алфавіту, інші графи — номерами.
Плани семінарських занять
Тема № 1 "Методологічні засади статистики".
План.
Поняття статистики як науки.Предмет статистики. Основні категорії статистики
Методи статистики.
Організація статистичної роботи в Україні.
Література:
Теорія статистики /За ред. А.М. Єріної, 3.0. Кальян. - К.: Знання, 1997.
Статистика. Збірник задач: Навч. Посібник /А.В. Головач, А. М. Сріна, О.В. Козирєв та ін. - К.: Вища школа, 1994.
Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики. - М.: Финансьі и статистика, 2000. -280 с.
Міжнародна статистика /За ред. Р.М. Моторина. - К.: Вища школа, 1993.
Статистика України //Щоквартальний науково-інформаційний журнал.
Теорія статистики /За ред. А.М. Єріної, З.О. Кальян. - К.: Знання, 1997.
Статистика: Підручник /За ред. А.В.Головач, А.М. Сріна, О.В. Козирєв та ін. - К.: Вища школа, 1993.
Статистика. Лугінін О.Є. Підручник.2-е видання, перероблене та доповнене – К.: Центр учбової літератури, 2007.- 608 с.
Статистика. Щурик М.В. Підручник .– Львів. «Магнолія – 2006» ,2009.- 545с.
Статистика. Матковський С.О. Підручник. – Львів. «Новий Світ-2000», 2009 – 430 с.
Тема №2 "Статистичне спостереження"
План.
Статистичне спостереження як метод інформаційного забезпечення.
Програмно-методологічні питання статистичного спостереження.
Організаційні питання статистичного спостереження.
Форми статистичного спостереження.
Види та способи спостереження.
Помилки спостереження та методи контролю отриманих даних.
Література:
Теорія статистики /За ред. А.М. Єріної, З.О. Кальян. - К.: Знання, 1997.
Статистика. Збірник задач: Навч. Посібник /А.В. Головач, А. М. Сріна, О.В. Козирєв та ін. - К.: Вища школа, 1994.
Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики. - М.: Финансы и статистика, 2000. -280 с.
Статистика України //Щоквартальний науково-інформаційний журнал.
Теорія статистики /За ред. А.М. Єріної, З.О. Кальян. - К.: Знання, 1997.