2. Види і способи статистичного спостереження

Статистичне спостереження має досить розгалужену класифікацію.

І. За повною охоплення досліджуваного об’єкта виділяють такі види статистичного спостереження:

- Суцільне спостереження –при якому реєстрації підлягають усі одиниці сукупності досліджуваного об’єкта;

- Несуцільне –реєстрації підлягає лише певна частина одиниць сукупності. При несу цільному статистичному спостереженні виділяють такі методи, його здійснення:

• метод основного масиву –обстеженню підлягає лише та частина одиниць сукупності, що відіграють визначальну роль у характеристиці об’єкта спостережень;

• анкетний метод –первинна інформація одержується внаслідок неповного повернення від респондентів заповнених анкет;

• монографічне спостереження –це детальне обстеження окремих типових одиниць сукупності з метою їх досконалого вивчення;

• моніторинг –спеціально організоване спостереження за станом певного середовища;

• вибіркове спостереження –це спостереження, за якого обстеженню підлягає деяка частина одиниць сукупності, відібрана у випадковому порядку.

ІІ. Залежно від обліку фактів у часі розрізняють поточне, періодичне і одночасне спостереження.

Поточне спостереження –полягає в безпосередній реєстрації фактів у міру їх виникнення. Прикладом такого спостереження є облік вико­наних робіт, витрачання енергоресурсів, сировини і матеріалів, вироб­ництва продукції, руху худоби тощо. За даними поточного обліку скла­дають статистичну звітність, яку подають по укрупнених періодах (місяць, квартал, рік).

Періодичним –називається спостереження, при якому факти реєст­рують регулярно через певні (як правило рівні) проміжки часу. Прикладом такого спосте­реження можуть бути заключний облік посівних площ, який проводять один раз на рік після закінчення сівби ярих культур, щорічні переписи худоби і т. д.

Одночасні спостереження або одноразові –здійснюють для вивчення стану досліджу­ваного явища на певний момент часу. Прикладом такого спостереження є переписи населення, переписи плодово-ягідних насаджень і виноград­ників, переоцінка основних засобів, паспортизація полів тощо.

За способом збирання статистичних даних розрізняють такі засоби статистичного спостереження як безпосередній облік фактів, документальний облік та опитування.

Безпосередній облік фактів передбачає, що дані реєструють способом огляду, підрахунків, замірів безпосередньо на місці їх виникнення.

Документальний облік – за такого способу реєстрація фактів базується на даних документів первинного обліку. Його широко використовується при складанні звітності.

Опитування –це спосіб реєстрації фактів, що здійснюється на основі даних від опитуваних осіб. Розрізняють три різновиди (способи) опитування: експедиційний, самореєстрації і кореспондентський.

• при експедиційному способі реєстрація фактів здійснюється спеціально підготовленими обліковцями (спеціалістами) з одночасною перевіркою точності реєстрації;

• під час самореєстрації факти фіксують самі респонденти після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців;

• при кореспондентському способі збирання даних працівник статис­тичного органу не зустрічається з обстежуваним об’єктом, а зв’язок між ними здійснюється через пошту.

На практиці залежно від особливостей досліджуваного об’єкта часто поєднуються різноманітні форми, види і способи статистичного спостереження.

Залежно від масштабності об’єкта спостережень, а також зацікавленості щодо його результатів виділяють такі групи органів, що можуть проводити статистичні спостереження:

1. Держкомстат України та його регіональні відділи проводять державні обстеження на макрорівні. До таких обстежень належать переписи (населення, земель, технологій), обстеження соціально-демографічного та економічного характеру (обстеження міграційних потоків населення, зайнятості та безробіття населення);

2. Статистичні відділи міністерств і відомств проводять державні обстеження локального та тематичного характеру. На­приклад, обстеження, що їх проводять Головна податкова адміністрація, Комітет митного контролю, Державна служба приватизації майна тощо.

3. Спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації проводять обстеження, що ґрунтуються на вивченні суспільної думки або мотивації та оцінок окремих суб’єктів суспільно-економічного життя (Інститут соціології НАН України, Міжнародний інститут соціології, Міжнародна організація праці та ін.).

4. Аналітичні відділи окремих економічних структур (підприємств, організацій, фірм, банків, бірж, страхових компаній, тощо), проводять обстеження на мікрорівні, які мають маркетингове або контролююче спрямування.