Тема 7. Використання матеріалів та сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності План

Вступ

1. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

2. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності

Список використної літератури

Вступ

Результатами оперативно-розшукової діяльності слід вважати дані (відомості, інформацію) про обставини вчинення злочину та осіб, причетних до цього, отримані в ході проведення оперативно-розшукових заходів у межах конкретної справи оперативного обліку, а також конфіднційно зафіксовані в оперативно-службових матеріалах.

Ці відомості повинні відображати обставини вчиненого злочину, а також інші обставини, що мають знечення для швидкого й повного розкриття злочину кримінально-процесуальними засобами.

Надання результатів оперативно-розшукової діяльності означає передачу в установленому законом, а також відомчими нормативними актами порядку в розпорядження органу дізнання, слідчого, прокурора або в суд конкретних оперативно-розшукових матерівлів. Після визначення значимості їх для кримінальної справи подані оперативно-службові обов^,язково мають бути золучені до кримінальної справи.

Можливі ситуації, при яких оперативно-службові матеріали подаються органам і посадовим особам, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність.

По-перше, у разі, коли такі матеріали є вихідними для виникнення і розвитку кримінально-процесуальних правовідносин. У подібних ситуаціях подані органу дізнання, слідчому або прокурору відомості оперативно-розшукового характеру є приводом і підставою для порушення кримінальної справи й використовуються для підготовки та здійснення слідчих дій, а також змісту деяких видів доказів.

По-друге, у разі, коли кримінальна справа порушена за фактом вчинення злочину й оперативно-розшукової діяльності здійснюється паралельно з розслідуванням кримінальної справи. У цих ситуаціяї орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, може направити слідчому оперативно-розшукові дані, які можуть бути використані ним тільки для підготовки й проведення слідчих дій, а також змісту окремих видів доказів.

1. Використання матерівлів оперативно-розшукової діяльності.

Кримінально-процесуальне законодавство визначає безпосереднє порушення кримінальної справи з моменту внесення відомостей про скоєний проступок, злочин до Єдиного реєстру кримінальних справ. Керуючись положеннями п. 1 ст. 41 КПК оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Також, відповідності до п. 3 ст. 41 КПК доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Вжиття оперативно-розшукових заходів, за окремим дорученням слідчого, прокурора, з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, є однією з основних функцій органів дізнання. Але таку функцію виконують не всі органи дізнання, а лише ті з них, які мають у своєму складі підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Отримана оперативна інформація має бути реалізавана, використована у відповідності із завданнями оперативно-розшукової діяльності.

Ст. 10. Законну України „Про оперативно-розшукову діяльність” вказує, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:

1) як приводи та підстави для початку досудового розслідування;

2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;

3) для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;

4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;

5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” оперативні підрозділи зазначених правоохоронних органів вправі, за письмовим дорученням слідчого, прокурора проводити оперативні і контрольні закупівлі товарів, предметів і речей, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням заходів засобів технічного документування, опитувати осіб з їхньої згоди, витребувати, отримувати і вивчати документи, а також вести інші інформаційно-пошукові дії.

Однак, п. 2 ст. 41 КПК визначає, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Діяльність оперативних підрозділів по безпосередньому виявленню ознак злочину починається з отримання інформації про протиправну поведінку чи подію. Зміст такої інформації після перевірки може дати підстави, які свідчать про наявність ознак злочину, що готується чи вже скоєно. Інформація може поступити в будь-якій формі, але вона повинна містити сукупність відомостей про кримінальну подію та умови її скоєння. Оперативна інформація є різновидом соціальної інформації, специфічної за метою і методами отримання, режимом використання, який вимагає конспірації, зашифрування джерел інформації, можливість перевірки процесуальним шляхом і використання тільки у боротьбі зі злочинністю та кримінальному судочинстві.

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані на підставі яких, у визначеному законом порядку, слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність або відсутність суспільнонебезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у кримінальній справі є переважно ті фактичні дані, які зібрані самими слідчими, прокурором, суддею і судом в результаті їх процесуальної діяльності. Але як докази використовуються і ті фактичні дані, які одержані в результаті оперативно-розшукової діяльності оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, оперативними підрозділами органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та інших правоохоронних відомств.

Використовуючи матеріали оперативно-розшукової діяльності як приводи та підстави для порушення кримінальної справи та для проведення невідкладних слідчих дій, з метою отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, необхідно дотримуватись певних вимог, що забезпечить ефективне досягнення завдань оперативно-розшукових заходів, для чого необхідно:

• дотримуватись законності;

• своєчасно реалізовувати інформацію, не перетримати її зволікання;

• дотримуватися чітко встановленого завдання оперативним підрозділам слідчим, прокурором;

• забезпечувати конспірацію походження інформації;

• раптово та наступально проводити оперативні та слідчі дії по виявленню і затриманню злочинців, оформленню доказів;

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” передбачає використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли.

Оперативно-розшукова діяльність зосереджується головним чином на виявленні і розкритті тяжких та особливо тяжких злочинів, насамперед, навмисних вбивств, вбивств на замовлення, тероризму, бандитизму, розбійних нападів, грабунків, різного роду вимагательств, шахрайства, захоплення людей з метою викупу і інших. Особливу увагу необхідно приділяти злочинам з ознаками ретельної попередньої підготовки, коли злочинці тривалий час вивчають обєкт нападу, ведуть спостереження, здійснюють розвідку, завчасно пранують і готують місце свого переховування, цінностей, здобутих злочинним шляхом, знищення слідів злочину, можливих свідків і потерпілих.

Оперативних працівник перед тим ,як проводити той чи інший оперативно-розшуковий захід, повинен проаналізувати начвну інфорацію, оцінити ситуацію, щоб з найбільною ймовірністю вибрати саме той, який би привів до виконання завдань. На практиці оперативно-розшукові заходди можуть здійснюватись послідовно, одним за другим, паралельно і одночасно, або комплексно, коли кілька оперативно-розшукових заходів здійснюються спільно у поєднанні між собою, доповнюючи один одного. Безумовно, для вжиття того чи іншого оперативно-розшукового заходу, необхідно мати відповідні підстави, проектувати оперативно-розшуковий захід на досягнення певної цілі у виеонанні завдання. Не можна встановлювати візуальне спостереження за особою, причетність якої до скоєння злочину виключається, не можна здійснювати контроль поштових відправлень без достатніх підстав для цього, грунтуючись на одних міркуваннях що тут щось може бути. Особливо ретельним має бути аналіз підстав для проведення таких оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян (проникнення до житла, прослуховування телефонних переговорів, обшук і виїмка предметів і т. п.)

З метою попередження, припинення і розслідування злочинів, різних протиправних посякано на інтереси суспільства і держави, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли, оперативні підрозділи збираають саму пізноманітну оперативну інформацію, яку ретельно аналізують, відбирають меред неї „раціональне зерно” і продовжують над ним працювати. Корисна інформація про ознаки злочину та протиправну поведінку може бути в повідомленнях громадських помічниеів і інформаціях конфідентів, а листах, заявах і повідомленнях, громадян, посадових осіб підприємств, установ і організацій, у виступах засобів масової інформації.

Матеріали оперативно-розшукових заходів можуть бути підставою для розгляду справи в суді про визнання особи, безвісти зниклої, мертвою; вони можуть бути приводом для порушення кримінальної справи і оголошення особи в розшук як злочинця. Тому оперативно-розшукова інформація по безвісно зниклим особам має бути повною і об^,єктивною.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються поряд з іншими цілями, передбаченими законом, і для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних оргпнів та осію, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб.

При отриманні оперативної інформації про наявність загрози життю, здоров^,ю, житлу і майну працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, орган, уповноважений на прийняття пішення, зобов^,язаний перевірити і в строк не бульше трьох діб, а в невідкладних випадках – негайно прийняти пішення про застосування обо відмову у застосуванні заходів безпеки. Рішення оформляється мотивованою постановою або ухивалою, яка передається для виконання підрозділу, на який покладено здійснення безпеки. Така постанова чи ухвала є обов^,язковою для виконання тими посадовими особами, чи підрозділом яким вона адресована.

Головним напрямком в оперативно-розшуковій діяльності є збирання оперативної інформації та її доцільне ефективне використання. В КПК ст. 354 встановлено, що відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 КПК.

Законодавство встановлює умови і порядок підготовки інформації, її надання і звернень оперативних підрозділів, умови і порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами оганів внутрішніх справ і Служби безпеки України, з іншими оперативними підрозділами.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть бути призначені:

• для внутрішнього використання в оперативному підрозділі;

• для використання іншими оперативними підрозділами свого відомтсва;

• для використання оперативними підрозділами інших правоохоронних органів;

• для використання уповноваженими органами державної влади і управління;

• для інформування місцевих органів влади і органів самоврядування;

• для інформування громадськоті і засобів масової інформації.

Досить поширеними є звернення оперативних підрозділів через засоби масової інформації до населення за допомогою в розкриттч злочину чи розшуку злочинця. Формою інформування населення про результати оперативно-службової діяльності є звіти Міністерства внутрішніх справ України і його органів перед населенням, які публічно оголошуються через засоби масової інформації та програма взаємодії з населенням „міліція і народ – партнери”.