26. Снід ( aids ) - Синдром набутого імунодефіциту

Збудник

Джерело, механізм і шляхи розповсюдження інфекції

Інкуба-ційний період

Початок

( скарги )

Гарячка

Найважливіші клінічні ознаки

Вірус імнодефіциту людини (ВІЛ) РНК-місткиий, має фермент зворотну транскриптазу, за допомогою якої зчитується генетична інформація з РНК на ДНК. Тому належить до родини ретровіру-сів. Має тропізм до Т-лімфоцитів -хелперів Т.

Джерелом інфекції є хвора людина і вірусо-носій. Тривалість віру-соносійства багаторічна. Шляхи поширення май-же такі, як і при гепатиті В - природні та штучні . Природний - це

статевий (гомосексу-

алісти та бісексуальні чоловіки). Має значення трансплацентарне інфікування.

Штучний шлях - переливання крові, ін'єкції нестерильними інструментами (гемофілія, медпрацівники, наркомани).

ГРУПИ РИЗИКУ:

1. Наркомани з парен-теральним введенням препаратів.

2. Гомо-; бісексуали

3. Хворі, яким вводять препарати крові

4. Повії

5. Особи з невпорядкованим статевим життям

6. Діти, що народжуються від матерів -носіїв або хворих на СНІД.

Від 6 міс. до 5 років і більше.

Починається хвороба з гарячки, підвищеної пітливості, заг. слабкості. Виникають прояви мононуклеозеподібного синдрому (поліаденопатія).

Гарячка триває 1-2 тижні (не мотивована), ангіна, збіль-

шення симетрично різних груп л/вузлів (неболючі, рухомі, шкіра над ними незмінена, збільшена печінка, селезінка. Іноді початок хвороби може бути грипоподібним. Хвороба поступово переходить у приховану стадію. Залишається лише генералізована лімфоаденопатія. Протягом місяців можуть бути ураження шкіри (себорея, дерматит, псоріаз), нігтів, герпес порожнини рота, оперізуючий герпес. Починається схуднення до 10% ваги тіла.

Для СНІДу гарячка якогось типу не характерна. Вона відображає ту опортуністичну (вторинну) інфекцію, яка стала ведучою в розвитку маніфестних форм СНІДу.

Умовно в розвитку хвороби можна виділя-ти 4 стадії:

1. Мононуклеозоподібний синдром - гостра інфекція (початковий період) продромальний.

2. Генералізована лімфоаденопатія.

3. Пре-СНІД.

4. Стадія розгорнутої клініки.

Окремо виділяється безсимптомна форма

ВІЛ-інфекції, яку можна вживати лише за допомогою специфічних методів дослідження. ПРЕ-СНІД - це симптомокомплекс, що нагадує СНІД:

1. Немотивована лімфоаденопатія

2. Немотивована втрата ваги тіла (10% і більше)

3. Немотивована гарячка

4. Немотивований нічний піт

5. Немотивована діарея

Це клінічні ознаки.

ЛАБОРАТОРНО-ДІАГНОСТИЧНІ

ОЗНАКИ:

1. Зниження кількості Т-хелперів

2. Анемія, або лейкопенія, або тромбоци-топенія

3. Збільшення Ig A i G в сироватці крові

4. Відсутність шкірної реакції гіперчутливості сповільненого типу

5. Підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів

СТАДІЯ РОЗГОРНУТОЇ КЛІНІКИ

Це опортуністичні (вторинні) інфекції. Їх ділять на 4 групи:

1. Протозойні і гельмінти

2. Мікози

3. Бактеріальні

4. Вірусні

Всі вони мають тяжкий перебіг і генералізований характер.

ТИПИ ПЕРЕБІГУ ЦІЄЇ СТАДІЇ:

1. Легеневий (пневмоцистна пневмонія)

2. Шлунково-кишковий

3. Церебральний

4. Генералізований (дисемінований)

5. Злоякісні пухлини (саркома Капоші)

Типової клінічної картини хвороби не існує.

Висип

Картина крові

Діагноз і лабораторне дослідження

Диферен-ціювати треба з :

Патологічна анатомія

Лікування

Заходи в осередку

(вогнищі).

Критерії виписки реконвалесцентів

Не характерний

З боку крові ха-

рактерні: лейко-пенія, лімфоцито

пенія, тромбоци-топенія. Анемія,

зменшення кіль-

кості Т-хелперів - лімфоцитів

На основі частих ін-фекційних процесів, що спричиняються умовно-патогенними

збудниками, трива-

ла гарячка, тривала

діарея, втрата ваги

10%, лімфоаденопа-

тія. Таким чином, важливою ознакою

СНІД можуть бути

усі клінічні та імуно-

логічні прояви, що

свідчать про поруше

ння імунітету. Оста-

точну відповідь про наявність у хворого антитіл проти ВІЛ можна дати на основі метода імуноблотінгу. З його допомогою визначають білки серцевини і поверхневої оболонки ВІЛ.

З усіма іму-

нодефіцит-ними ста-

нами

У осіб, що помер-ли від СНІД вияв

ляють множинні запальні вогнища майже в усіх внут

рішніх органах.

Втрачається здат-

ність до локаліза-

ції інфекційного

процесу. Спостері

гається атиповість багатьох клітин.

Найчастіше використо

вують азидотимідин

0,15-0,2 х 4 рази (ретровір). Він пригнічує дію вірусу. Імуномодулятори (тимолін, левамізол, інтерфрон, але ефективність їх низька. При вториних інфекціях, залежно від збудника застосовують відповідні антибіотики.

Хворі і вірусоносії знахо-дяться під постійним медич-

ним наглядом. Їх попереджу-ють про кримінальну від-

повідальність за поширення

хвороби. Активна сан-прос-вітня робота. Користування

презервативами. Обстеження

донорів, медичні інструмен-

ти одноразового використу-

вання. Суворе дотримання

режиму стерилізації. Важли-ве значення мають кабінети

анонімного обстеження. Спецпрофілактика СНІД не розроблена.