Методичні вказівки до вивчення теми: «Нефрогенні гіпертензії»

Актуальність теми.

Нефрогенні гіпертензії є найчастішою причиною вторинних гіпертензій і зустрічаються у 20-30% хворих, що страждають підвищенням артеріального тиску. Слід зазначити, що нефрогенні гіпертензії нерідко зустрічаються в осіб молодого віку і призводять до стійкої втрати працездатності. Нефрогенну гіпертензію поділяють на дві форми: вазоренальну і паренхіматозну. Вазоренальна гіпертензія спостерігається у 7% хворих з гіпертензією. Основними причинами вазоренальной гіпертензії є атеросклероз ниркової артерії або її фибромускулярна дисплазія. Паренхіматозна гіпертензія виникає на фоні хронічних захворювань нирок, серед яких найчастіше зустрічаються хронічний пієлонефрит і хронічний гломерулонефрит. Нефрогенні гіпертензії відрізняються стійким високим підйомом артеріального тиску, особливо діастоличного, і високою резистентністю до проведеної гіпотензивної терапії. Усе це створює значні труднощі у лікуванні цього контингенту хворих. Основним методом лікування вазоренальних гіпертензій є хірургічний. Усе вище сказане обумовлює необхідність вивчення даної теми.

Цілі навчання:

Мета загальна: уміти поставити попередній діагноз і призначити лікування хворого з нефрогенною гіпертензіею.

Конкретні цілі	Вихідний рівень знань – умінь Уміти:
1. Провести цілеспрямоване вивчення анамнезу, виділити симптоми, характерні для нефрогенної гіпертензії.	1. Збирати та оцінювати скарги і анамнез захворювання, провести й оцінити дані фізікального обстеження хворого (каф. пропедевтики внутрішніх хвороб; каф. загальної хірургії).
2.Скласти індивідуальну схему діагностичного пошуку й оцінити результати лабораторних, рентгенологічних, ультрасонографічних та інших спеціальних методів обстеження.	2. Оцінити лабораторні дані (каф. пропедевтики внутрішніх хвороб), оцінити рентгенологічні та ультрасоно-графічні дані обстеження сечостатевої системи (каф. проміневої діагностики).
3. На підставі отриманих вище даних клінічних, лабораторних, інструменталь них та рентгенологічних досліджень поставити попередній діагноз. 4. Визначити тактику ведення хворого із нефрогенною гіпертензією.	3. Виділити провідні симптоми при патології нирок, сечового міхура (каф.загальної хірургії та каф. пропедевтики внутрішніх хвороб). 4. Інтерпретувати механізми дії основних препаратів, які застосовуються при патології сечостатевих органів (каф. фармокології).

Джерела інформації необхідні для ВИхідного рівня

знань-умінь.

1. О.В. Синяченко, Г.А. Игнатенко. Пропедевтика внутренних болезней: Учебное пособие.- Донецк: Донеччина, 1999, С 55-65, 140-150.

2. Хирургия: пер. с англ.доп//гл.ред. Ю.М.Лопухин, В.С.Савельев.-М.: ГЄОТАР Медицина, 1997 –С.632-638.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

ВИХІДНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ