3.6. Сукупні витрати і ввп

Варто враховувати, що за сукупним попитом (AD) стоять сукупні витрати, а за сукупною пропозицією (А5) - виробничий ВВП.

У реальному економічному кругообігу рівновага забезпечується тоді, коли економіка витрачає стільки, скільки необхідно для закупівлі виробничого ВВП.

Рівноважний ВВП можна визначити двома методами:

1. витрати - випуск;

2. вилучення - ін'єкції.

Перший метод ґрунтується на рівності сукупних витрат і ВВП, що економіка пропонує для продажу.

В умовах закритої приватної економіки ця рівність виглядає

так:

У=Е=С+І, де

Е - сукупні витрати.

За цією формулою рівноважний ВВП визначається:

У=С+І.

У процесі економічного кругообігу, сукупні витрати звичайно не збігаються з ВВП.

Якщо Е < У, то це значить, що економіка виготовляє продукції більше, ніж цього вимагає сукупний попит.

Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, що супроводжується збільшенням товарних запасів і незапланованим приростом інвестицій у товарні запаси (+І). За цих умов у підприємств з'являється мотивація зменшити виробництво до рівня попиту, що приводить до відновлення рівноваги між ВВП і сукупними витратами.

Якщо Е>У, то це є ознакою недовиробництва, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси (-І) і служить для підприємства підставою збільшення виробництва до рівня попиту, тобто завдяки йому виникає тенденція відновлення рівноваги.

Незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль в економіці.

Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні витрати (Е±І')

Модель «витрати - випуск». «Кейнсіанський хрест»

В основі методу «вивільнення - ін'єкції» лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно має місце вивільнення (зменшення витрат) чи ін'єкції (збільшення витрат).

Вивільнення здійснюється у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін'єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту.

Економічна рівновага існує лише за умови, коли вивільнення дорівнює ін'єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вивільнення здійснюються тільки у формі приватних заощаджень, а ін'єкції - у формі приватних інвестицій.

За цих умов, модель економічної рівноваги має вигляд: 3=І, де І - заплановані інвестиції.

Фактичні інвестиції, як правило, відхиляються від запланованих на величину незапланованих інвестицій і дорівнюють І ± І'.

Завдяки незапланованим інвестиціям фактичні інвестиції завжди дорівнюють заощадженням 3=1 ± І'.

Згідно з малюнком, тільки У є рівноважним, так як виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям 3=1, а 1=0.

У₂ більше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень більше запланованих інвестицій 3₁>І, а І>0.

У менше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій 3₁<І, а І'<0.

Відзначимо, що заощадження є функцією доходу (У), а заплановані інвестиції - елемент сукупних витрат. Тому перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями свідчить про перевищення доходу порівняно із сукупними витратами. Це означає, що якщо 3₂>І, то У >Е, що погоджує між собою 2-а методи визначення рівноважного ВВП.

Рівновага в економіці може забезпечуватися в умовах повної і неповної зайнятості: на інфляційній основі чи на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношення між сукупними витратами і потенційним ВВП.

Ідеальним є такий варіант, коли сукупні витрати рівні потенційному ВВП.

Як, правило, сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП чи вони перевищують його.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Виникає рецесійний розрив.

Е

Y

Y

Y*

Як бачимо, потенційному ВВП (У ) відповідають витрати на рівні Е₂. Однак, фактично економіка витрачає Е_]<Е₂, тому фактичний ВВП (У) менше потенційного ВВП (У )У<У - це явище називається «рецесійний розрив».

Графічно рецесійний розрив - це відстань по вертикалі між лініями Е] і Е₂.

Кількісно рецессійний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б вирости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без росту цін.

Для кількісного визначення рецессійного розриву скористаємося формулою, за якою визначається приріст реального ВВП у безінфляційних умовах:

АУ = т -АІ^а,

замість а У - підставимо У-У. Звідси виходить формула рецессійного розриву:

т

У * -У

АІ^а =

т - мультиплікатор витрат

.

Протилежний варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні витрати перевищують потенційний ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив.

Інфляційний розрив

Відповідно до рисунка, для закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка повинна здійснювати витрати на рівні Е₂. Однак, її витрати складають Е_]: Е_]>Е₂,, унаслідок чого фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП: У ">У .

Це явище одержало назву «інфляційний розрив».

Графічно інфляційний розрив є відстанню по вертикалі між лініями Е] і Е₂.

Кількісно інфляційний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня тільки за рахунок зниження цін.

Для кількісного визначення інфляційного розриву згадаємо, що в умовах інфляції збільшення автономних витрат викликає ріст номінального ВВП на величину:

АУ" = т ■ АІ^ап,

тому що в умовах інфляційного розриву фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП тільки за рахунок цін. Отже,

У^п=У*Р АУ^п _ У * -У^п, АУ^п = У * -У *Р _ У *(1 - Р), тобто АУ^п = У *(1 - Р), АУ^п = тА1^ап,

,_Та _ У*(1 -Р)

^А1п _ т ^_ формула інфляційного розриву.