4.6. Кейнсіанство Історичні передумови виникнення кейнсіанства

Кейнсіанство - одна з провідних течій сучасної економічної думки. Для розуміння теоретичної системи кейнсіанства переду­сім треба згадати історичну епоху її виникнення й усвідомити, що саме особливості цієї епохи зумовили її появу. Головною з цих особливостей було швидке руйнування з розвитком капіталі­зму механізмів автоматичного ринкового саморегулювання. На межі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. Отже, сама дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механі­зму автоматично забезпечувати рівновагу на ринках товарів, пра­ці та капіталу. Найнаочнішим свідченням цього стала світова економічна криза 1929—1933 рр. та наступна депресія 30-х років. Криза продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнен­ня господарського механізму нагально потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масштабах, тоб­то посилення ролі держави в економіці.

Спочатку посилене державне втручання в економічне життя пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна тео­рія зайнятості, процента і грошей», Дж. М. Кейнс створив цю те­оретичну платформу і став ідеологом нового напряму в економі­чній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність держав­ного втручання в економічні процеси.

Теоретична система та економічна програма Дж М. Кейнса

Дж. М. Кейнс (1883-1946) був видатним економістом, держа­вним і політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різно­бічно обдарованою людиною. У наукових творах. Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймові­рностей, монетарної економіки тощо. Проте його головною пра­цею є «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». На думку багатьох економістів, «Загальна теорія...» Дж. М. Кейнса стала поворотним пунктом в економічній науці XX ст. і багато в чому визначає економічну політику розвинених країн і дотепер.

Слід звернути увагу на те. що вчення Кейнса стало своєрід­ною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панува­ли в економічній науці до нього і до яких колись належав і він сам як учень А. Маршалла і кембриджської школи. Економічна криза 1929—1933 рр. різко змінила погляди Кейнса. Він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фрит­редерства, проголошуючи, що капіталізм доби вільної конкурен­ції вичерпав свої можливості. Попередниками Кейнса, які розро­бляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення і по­ложення яких він розвиває далі, можна вважати так звану стокго­льмську школу - Б. Оліна, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А. Ханта у Німеччині. Однак тільки Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії - теорію державного регулю­вання економіки.

Новизна ідеї Кейнса полягала у визнанні недосконалості та нездатності до саморегулювання системи ринкових економічних відносин, а отже, у визнанні погреби активного втручання держа­ви в економіку.

Докладний розгляд економічного вчення Кейнса дасть мож­ливість зрозуміти його наукове значення і вплив на подальший розвиток економічної теорії. Так, новаторство економічного вчення Дж. Кейнса з погляду предмета вивчення та методології виявилось у наданні переваги макроекономічному аналізу перед мікроекономічним. Це означає, що на відміну від інших економі­стів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих госпо­дарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господар­ство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями - споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайня­тість, тобто величинами, визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Однак головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він праг­нув установити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та про­порції між ними. Це і зробило його основоположником макрое- кономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Другою важливою складовою економічного новаторства Кейнса можна назвати обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульо­ваного державою попиту. Різко і аргументовано критикуючи тих економістів, які були прихильниками догматичних постулатів «закону ринків» Ж.-Б. Сея, у тому числі Кларка, Маршалла, Пігу, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми висо- корозвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їх рідкісності, цінності, найефектив­нішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, зале­жить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забез­печений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на прид­бання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та доводить, що неузгодженості у сфері по­питу і створюють у капіталістичному суспільстві головну переш­коду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення. Тому в центрі тео­рії Кейнса - проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання.

Вихідним у вивченні цієї проблеми є зрозуміння того, що «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який ви­трачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший - це витрати суспі­льства па споживчі блага, другий - на інвестиції (капітальні бла­га), інакше кажучи - це споживчий та інвестиційний (виробни­чий) попит.

Кейнс розглядає ефективний попит у зв'язку з дією трьох фа­кторів: схильності до споживання, схильності до інвестицій, пе­реваги ліквідності. Перший фактор - схильність до споживання - визначає величину споживчого попиту. Відповідно до теорії Кей- нса витрати на споживання зростають із збільшенням доходу, що є в розпорядженні суспільства. Проте величина їхнього зростання дещо відстає від абсолютного збільшення доходу, тобто кожний додатковий долар останнього хоч і збільшує споживання, але на суму меншу за цей долар. Кейнс назвав частку кожного додатко­вого долара даного доходу, яка використовується на споживання, граничною схильністю до споживання. З допомогою цього пока­зника можна визначити, якою мірою приріст доходу впливає на приріст споживання, враховуючи, що зі зростанням доходу цей показник зменшується, тобто зменшується і частка споживання в доході. Відставання споживання від темпів зростання доходу, що с в суспільному розпорядженні, пов'язане з тим, що частина наці­онального доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот. Підстави цієї закономірності Кейнс ба­чив не в соціальних, класових стосунках, а в психології людини. Це його твердження відоме під назвою «основний психологічний закон». Економічна сутність цього закону полягає в тому. що зі зростанням доходу збільшується і споживання. але меншою мі­рою, ніж збільшується дохід, оскільки зростає схильність до зао­щаджень. Це, зрештою, стримує зростання попиту і споживання. Значення теорії Кейнса як вихідної бази розвитку теорії макрое- кономічної динаміки зумовлюється багатьма суттєвими момен­тами:

• по-перше, це макроекономічний метод дослідження;

• по-друге, він висуває на перший план проблему реалізації, або «ефективного попиту», яка поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;

• по-третє, його теорії національного доходу в цілому та му­льтиплікатора органічно увійшли в післякейнсіанські теорії економічного зростання;

• по-четверте, він поєднав економічну теорію та економічну політику в одне ціле, покликане сприяти підтримуванню життєдіяльності капіталістичної системи господарства.

У цілому економічна теорія та програма Кейнса справили ве­личезний вплив на розвиток економічної науки та економічну по­літику провідних країн світу. Це була справжня революція в еко­номічному мисленні.

Теоретична система Дж. М. Кейнса. Кейнсіанство виникло в 30-і роки, у зв'язку з необхідністю виходу буржуазної економі­ки зі світової кризи 1929-1933 рр. Видатний англійський еконо­міст Джон Мейнард Кейнс опублікував свою найзнаменітішу ро­боту «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», заснував­ши новий напрямок економічної теорії - кейнсіанство. Раніше при аналізі економічних процесів застосовувався мікроекономіч- ний підхід. Він ґрунтувався на розгляді діяльності окремої фірми в умовах вільної конкуренції: зниження її витрат, підвищення прибутку, раціональна зайнятість робочої сили. Кейнс сформу­лював макроекономічний підхід для аналізу взаємозумовленості сукупних показників - національного доходу, інвестицій, спожи­вання, заощаджень і т.д. Кейнс поставив проблему сукупного по­питу в центр досліджень. Основне положення його концепції: ри­нковий механізм не здатний цілком усунути кризи і безробіття, необхідно державне регулююче втручання, з використанням по­датків, субсидій, позичкового відсотка. Кейнс спирався на те, що ринкова економіка не може саморегулюватися, без утручання держави не може бути рівноваги, тому що ринкова економіка не забезпечує ефективного попиту (такий попит, що існує в суспіль­стві при повному використанні всіх виробничих ресурсів і при повній зайнятості); не може забезпечити максимально можливої зайнятості, а економічний ріст може забезпечити тільки активне втручання держави в економічні процеси Зі зростанням доходів схильність до споживання знижується, а схильність до заоща- дження зростає; властива людині схильність зберігати визначену частину доходу стримує збільшення доходу через скорочення об­сягу інвестицій. Забезпечення нормального розміру інвестицій упирається в проблему перекладення всіх заощаджень у реальні капіталовкладення (інвестиції = заощадженням); реальний розмір інвестицій залежить від очікуваного доходу чи капіталовкладень, їх граничної ефективності і норми відсотка: чим нижче норма по­зичкового відсотка, тим вище стимули до інвестицій, що, у свою чергу, розширює границі зайнятості. Мультиплікатор означає, що збільшення інвестицій в одній галузі викликає збільшення спо­живання і доходу, як у даній галузі, так і в сполучених галузях.

Таким чином, Дж. М. Кейнс фактично став засновником мак- роекономіки як самостійного розділу економічної теорії.