2. Відносні величини у правовій статистиці.

Поряд з абсолютними статистичними величинами, велике зна­чення в правовій статистиці мають відносні величин. Вони досить широко використовуються у практиці діяльності аналітичних під­розділів правоохоронних органів.

Відносні статистичні величини - це узагальнюючі показники, які виражають кількісні співвідношення між двома статистичними величинами, які характеризують соціально-економічне явище. Вони обчислюються як частка від ділення двох абсолютних величин, причому одна з яких - чисельник - є величиною звітною, тобто, що вивчається, друга - знаменник - називається основою, тобто базовою величиною, з якою порівнюється перша. Порівнюючи звіт­ний показник з базисним, визначають, у скільки разів величина, що вивчається, є більшою або меншою від базисної. При цьому необхідно пам'ятати, що при обчисленні відносних величин обов'язково потрібно забезпечувати зі ставність порівнюваної ве­личини і бази(основи).

У правовій статистиці відносні величини розраховуються часті­ше для виявлення якісних особливостей сукупностей або якісно різ­норідних ознак. Переважно в основу аналізу соціально-економічних явищ покладено саме якісні ознаки. Основні види якісних величин виражаються у вигляді відсотків або коефіцієнтів, інколи (при по­рівнянні відносно малих величин) - у проміле (%о).

В аналітичній роботі правоохоронних органів, а також у науково-дослідній діяльності широко використовуються такі види віднос­них величин, як:

• відношення частки до цілого або відношення інтенсивності та структури сукупності;

• відношення, що характеризує динаміку тобто темпи зміни будь-якого соціального явища в часі;

• відношення, що характеризує виконання плану, а також сте­пені та порівняння у просторі.

До відносних величин належать і індекси (див. розділ IV).

Розглянемо окремі види відносних величин.

Відношення частки до цілого або відношення інтенсивності, відношення структури сукупності.

Відносними величинами інтенсивності називають показники, що характеризують рівень поширення соціального явища, що ви­вчається, у певному середовищі. Ці величини завжди є відношенням двох різних за ознаками величин. Завжди чисельник цієї величини відображає масштаб поширення явища, яке вивчається, а знамен­ник характеризує величину середовища, в якому розвивається дане

явище.

У правовій статистиці відносні величини інтенсивності обчис­люються у вигляді коефіцієнтів злочинності. Коефіцієнт зло­чинності розраховується як відношення кількості зареєстрованих злочинів до чисельності населення, яке досягло віку, з якого настає кримінальна відповідальність. У практиці роботи правоохоронних органів цей показник обчислюється на 100 000 або 10 000 чоловік населення.

На жаль, у зв'язку з відсутністю відомостей про населення за віковим станом, зокрема, у віці від 14 років і старше, коефіцієнти злочинності та судимості обчислюють по відношенню до всього населення на певній території.

Таблиця Загальні коефіцієнти злочинності в Україні

№ з/п	Показник Роки X.	Зареєстровано злочинів, всього,тис.	Чисельність населення, тис. чол.	Коефіцієнт злочинності (кількість зареєстрованих злочинів на 100 000 чол. населення)
1.	1987	243,0	51400,0	473
2.	1995	641,9	51850,0	1238
3.	2002	450,7	49500,0	910

Відмінністю коефіцієнта злочинності від усіх інших відносних величин є те, що він виражається завжди іменованими числами.

Відомо, що з усіх показників, які характеризують злочинність-коефіцієнт злочинності є найбільш показовою величиною. При кримінологічному аналізі даний показник обчислюється по окре­мих територіях - областях, містах, районах, а також по країні в ці­лому за ряд років.

Необхідно пам'ятати, що для розрахунків спеціалізованих кое-

фіцієнтів злочинності, при вивченні злочинів зі спеціальним су­б'єктом використовуються як база порівняння відповідні спеціальні групи населення (на 10 тис. державних службовців, на 10 тис. не­повнолітніх тощо).

Як похідні від коефіцієнта злочинності для всебічного аналізу цього соціального явища доцільно обчислювати також:

• коефіцієнт злочинної активності (відношення числа осіб, які вчинили злочини, до чисельності населення криміногенного віку), який дає можливість визначити, скільки злочинців виходить з тієї чи іншої соціальної групи населення;

• коефіцієнт криміногенної активності злочинців (відно­шення кількості зареєстрованих злочинів до числа осіб, що їх вчи­нили), який характеризує активність злочинців, тобто, скільки зло­чинів вчиняє в середньому один злочинець;

• коефіцієнт тяжкості злочинів, що характеризує рівень їх суспільної небезпеки.

Відносні величини структури сукупності представляють со­бою процентні величини окремих часток сукупності до цілого, яке приймається за 100%. Так, відношення частки до цілого називається питомою вагою і виражається у відсотках.

У правовій статистиці відносні показники структури використо­вуються для обчислення структури злочинності в цілому, а також структури злочинів, що скоюються проти особи, держави, у сфері економіки, для характеристики осіб, що вчинили злочини, тощо.

Структура злочинності дає можливість встановити співвідно­шення груп або видів злочинів у загальній сукупності облікованої злочинності, або співвідношення різних категорій осіб, що вчинили злочини у загальній структурі викритих правопорушників.