- •1. Абсолютні статистичні величини та їх використання у правовій статистиці.
- •2. Відносні величини у правовій статистиці.
- •Кількість осіб, засуджених за різні види злочинів у 1990 та 2000 рр.
- •3. Поняття про середні величини.
- •4. Види середніх величин та способи їх обчислення.
- •Розподіл суддів у районних судах області за кількістю закінчених провадженням справ, всього
- •5. Показники варіації та способи їх розрахунку.
3. Поняття про середні величини.
Серед узагальнюючих величин неабияке значення у статистиці мають середні величини. Завдяки ним виявляються кількісно-якісні характеристики розвитку соціально-економічних явищ, одержують порівняльну характеристику продуктивності праці, врожайності сільськогосподарських культур, ефективності роботи слідчих, суддів тощо. Наприклад, у системі правоохоронних органів багатьом співробітникам відомо таке поняття, як середнє навантаження на слідчого, суддю.
Більш того, за допомогою середніх величин можна порівнювати різні статистичні сукупності правових явищ за окремими, притаманним тільки їм, ознаками і на цій основі робити необхідні висновки й приймати відповідні рішення.
Цікаві положення щодо середніх величин - як одного з основних методів статистичного аналізу - виклав у своїй теорії «середньої людини» бельгійський економіст-математик А. Кетле. На його думку, «середня людина» наділена багатьма типовими рисами в середньому обсязі: середня на зріст і вагу, має середню смертність і народжуваність, середню схильність до шлюбу і самогубства, до добрих і поганих справ тощо. Незважаючи на те, що ця теорія була визнана помилковою, оскільки А. Кетле вважав «середню людину» ідеалом, вона дає правильне розуміння суті середніх величин і визначає їх роль у пізнанні соціально-економічних явищ.
Таким чином, середня величина, як кількісно-якісна категорія, містить типові, найхарактерніші ознаки, що притаманні всій статистичній сукупності.
Середньою величиною в теорії статистики називається узагальнюючий показник, що характеризує у часі і просторі типовий рівень ознаки в розрахунку на одиницю сукупності.
Однак масовим суспільно-економічним явищам і процесам притаманні, крім загальних ознак, і індивідуальні властивості. Розбіжності між загальними та особливими ознаками називаються варіацією.
Варіація є властивістю масових явищ. Вона формується під впливом двох груп чинників: основних, що тісно пов'язані з природою самого явища, і другорядних - випадкових для сукупності в цілому. Оскільки середня величина характеризує типовий рівень варіюючої ознаки, вона і відображає те спільне, що об'єднує цю сукупність. З цього випливає основна умова використання середніх величин у статистиці - якісна однорідність статистичної сукупності.
У разі обчислення явищ різного типу, середні можуть викривляти відмінності різнорідних сукупностей і тому будуть фіктивними.
Характеризуючи однією величиною все явище за ознакою, яка цікавить, середня абстрагується від другорядних та випадкових значень. І тому середня величина буде характеризувати розвиток явища більш реально і об'єктивно тоді, коли її визначення базуватиметься на сукупності, яка складається з досить великої кількості одиниць. У цьому виявляється дія закону масових чисел.
Неправильним буде обчислення середніх величин сукупності різноякісних явищ, наприклад: поєднання багатих і бідних, мільйонерів і жебраків з метою обчислення середнього доходу на душу населення. Такі середні не дадуть справжнього уявлення про розвиток соціально-економічного явища, знівелюють кардинальні розбіжності в якісних рівнях сукупності. З цього випливає ще один важливий висновок - справді науково обґрунтовані середні величини мають розраховуватися тільки на основі однорідних групувань, включаючи при цьому якісно різні явища. При застосуванні на практиці середніх величин для аналізу злочинності необхідно користуватися для їх обчислення групувальними ознаками, оскільки лише групові середні з великою часткою імовірності характеризують соціальне явище.
У нашому прикладі, з обчисленням середнього доходу, сукупність «населення» треба поділити на групи за доходами і висновки робити за середнім доходом у кожній групі населення окремо.
Таким чином, незважаючи на те, що при аналізі суспільних явищ часто користуються статистичними середніми величинами, проте зайве захоплення ними часто призводить до приховування серйозних наслідків. Середні статистичні показники самі по собі недостатні для всебічного аналізу суспільного процесу, тільки у комплексі з іншими методами статистики вони виявляють свою значимість.
