4.Аналіз драми м.Старицького «Талан».

• огляд змісту твору:

М. Старицький написав низку драматичних творів з життя інтелігенції, найвизначнішим з яких є драма «Талан». Тему її визначив сам автор, указавши, що це «драма із побиту малоруських акторів». Ідеться в ній про трагічну долю талановитої української актриси в умовах Російської імперії.

Прототипом образу головної героїні Марії Лучицької була геніальна українська актриса Марія Заньковецька. Це людина не тільки надзвичайно обдарована, а й свідома високої просвітницької ролі театрального мистецтва. «Се діло високе і чисте: воно наставляє на розум людей, проводить високі думки...» – ось за що насамперед цінує Лучицька театр. І вона всією душею віддається справі всього життя. Талановиту акторку, як і саму М.Заньковецьку, зманювали в найвідоміші російські театри, тільки вона не змогла зрадити рідну землю, рідне слово, мистецтво.

Великою артисткою захоплюється публіка, її люблять колеги, віддані справі українського театру. Так, актор Малісницький, що зрозумів справжню сутність Квітки, якого кохає Лучицька, застерігає її від необачного рішення покинути театр. Уболіваючи й за особисту долю акторки, й за долю таланту, що так потрібен Україні, він закликає її залишитись, бо тоді «святе іскуство піде до дідька, і погине чудовий талан, замре, втіхи ради, висока душа, а Україна знов сиротою зостанеться!»

Та в тогочасному суспільстві, серед вищих станів, поміщицтва, дворянства на театр побутував погляд як на щось негідне порядної людини, особливо жінки. Таке ставлення стало особистою трагедією Лучицької. Вона щиро, по-справжньому покохала Квітку, - «панича з багатої фамілії в Малоросії», - як зазначає драматург. Він також любить чарівну жінку, талановиту артистку, але над ним тяжать станові панські погляди на мистецтво театру, на артистів. Він оглядається на свій дворянський стан, і, хоч дорослий уже, залежить від матері – та й не лише матеріально. «Мама мене любить, я один... не одмовить... Звичайно, тільки театру не дозволить», - говорить він няні Лучицької Палажці.

Одружившись із Квіткою (хоч і не обвінчавшись, що на той час вважалось гріхом), Лучицька відчула всю несправедливість, принизливе становище митця в тогочасному суспільстві. Мати Квітки всіляко зневажає її, докоряє, що «вище товариство» відсахнулось від Квітки. Для Олени Миколаївни Лучицька тільки «актриса поганая».

Та й сам Квітка охолов до неї, бо з ним «і кланятись перестали». Причепившись до листа від суфлера Лемішки, він грубо ображає Марію.

При цьому скандалі Квітка переходить на російську мову. Чому?

Лучицька знову повертається на сцену, де її захоплено зустрічає прогресивна молодь. Та Лучицька все ж кохає Квітку. Вона тяжко захворіла. До всього додалися закулісні інтриги. Серце не витримало і вона помирає.

• завдання для кращого розуміння твору:

- Скласти план до образу Марії Лучицької.

- Уважно розгляньте мову героїв п’єси у тих сценах, де йдеться про роль театру в житті народу й ставлення до цього представників різних верств.

- У чому причина трагедії героїв?

- Визначте головну думку твору.