Карбамінові ефіри пропандіолу

Представником цієї групи транквіліза­торів мепробамат — дикарбамат 2-метил-2-пропілпропандіолу-1, 3).

Знижує ід тенсивність афективного напругуження не тільки при неврозах і неврозоподібних ста­нах, а й у здорових осіб, що потрапили в конфліктну ситуацію. Можна використовувати як транквілізатор-адаптоген: від­новлюється емоційна рівновага, настав психічне заспокоєння, знижується гостро­та реакції на подразнення.

Є засобом вибору для лікування при невротичних і неврозоподібних станах а підвищеним емоційним напруженням і тривожністю. Зменшує дратівливість, частоту і ступінь афективних спалахів, нормалізув процес засинання. Значно зменшує ступінь вегетативних порушень, що супроводжую невротичний афект (підвищення артерЬ ального тиску, вінцевий спазм, пітливісд тощо). Застосовується при неврозах.

Показання. Призначають при не­вротичних і неврозоподібних станах, у тому числі при неврозах окремих орга­нів. Лікувальний ефект розвивається швид­ко, вже в перші дні прийому, середня до-бова доза — 1,5—2 г.

Побічна дія: диспепсичні явища, висип на шкірі; у разі тривалого лікував" ня — млявість, слабкість, порушення wординації рухів, ейфорія.

Похідні дифенілметану

Одним із препаратів цієї' групи є амізил.

У зв'язку з слабкою транквілізуючою дією і наявністю потужніших засобів амі­зил має обмежене застосування при невро­зах і неврозоподібних станах.

Побічна дія: сухість у роті, роз­ширення зіниць, прискорення пульсу Протипоказання: глаукома, во­діям, операторам та ін.

Транквілізатори інших хімічних груп

До цієї групи входять різні за хімічною будовою сполуки, транквілізуючий ефект  відрізняється за силою від типових транквілізаторів. Вони не мають такої ви­разної депримуючої дії, не викликають міорелаксації, не порушують координації ру­хів, а отже, не погіршують працездатно­сті. Внаслідок цього їх називають «ден­ними» транквілізаторами і їх ширше мож­на застосовувати в робочий час.

До таких транквілізаторів належить мебікар. Має слабку транквілізуючу здат­ність, не будучи при цьому міорелаксан-том і не порушуючи координації рухів, проте посилює ефект снодійних і нормалі­зує сон. Показаний при неврозах і невро­зоподібних станах, зумовлених як надмір­ною емоційною збудливістю, тривогою і дра­тівливістю, так і соматичними (особливо су-Диншіми та інволюційними) розладами.

До групи «денних» транквілізаторів належить також похідна 1,4-бензодіазепі-мезапам (рудотель), що має седатив­ну, анксіолітичну, міорелаксуючу і проти-судомну дію.

Близькими до мебікару є тріоксазин і оксилідин. Помірна транквілізуюча дія тріоксазину іноді поєднується з акти­візацією і підвищенням настрою без сон­ливості і загальмованості. Препарат не має міорелаксантної дії і майже не погіршує працездатності. Він добре переноситься і застосовується як в амбулаторних, так і стаціонарних умовах при невротичних розладах гіпостенічного характеру.

Оксилідин поряд із заспокійливим має виразний гіпотензивний ефект, тому пре­парат показаний при тривожно-депресив­них станах, пов'язаних із розладами моз­кового кровообігу (гіпертензивна хвороба, атеросклероз судин мозку, вегетосу динна дистонія) тощо.