1. пневмоторакс (будь-якого ступеня). Встановивши дренаж в плевральну порожнину, спостерігають за кількістю поступаючого повітря. При виникненні кровотечі в плевральну порожнину і при виділенні великої кількості повітря може знадобитися операція. Для вирішення питання про установку дренажу можна орієнтуватися на показання, встановлені для спонтанного пневмотораксу:

   • Повітря займає більше 1/3 легеневого поля,

   • Наростаючий або напружений пневмоторакс.

2. Проте в цьому випадку потрібне невідривне спостереження за станом легені і рентгенографія в динаміці, що часто виявляється неможливим через супутні пошкодження і хірургічні втручання на інших органах.

3. рана грудної стінки, що «смокче». Дренажну трубку встановлюють через контрапертуру. Це дозволяє провести повноцінну хірургічну обробку і ушивання основної рани.

4. гострий гемоторакс (будь-якого ступеня). Установка дренажу дозволяє евакуювати кров, що вилилася, і спостерігати за інтенсивністю кровотечі. Затемнення наддіафрагмального простору при рентгенографії в положенні стоячи означає, що в плевральній порожнині скопилося декілька сотень міллілітров крові.

5. підгострий гемоторакс (середній або тотальний). Підгострим називають гемоторакс, що виник більше 48 ч тому. Звично кров, що вилилася в плевральну порожнину, не згортається. Тому, якщо гемоторакс не збільшується, але супроводжується клінічною симптоматикою, спочатку намагаються видалити кров за допомогою плевральної пункції. Якщо це не вдається, а кров займає більше 1/3 легеневого поля, показана установка дренажу. Якщо кров займає менше 1/3 легеневого поля (наприклад, при ізольованому переломі ребра), гемоторакс може розсмоктатися самостійно, звичне протягом 6 нед.; при появі клінічної симптоматики вдаються до плевральної пункції. Установка дренажу з профілактичною метою не показана. Вийняток становлять важкі пошкодження грудної клітки (наприклад, окончатий перелом ребер) і необхідність ШВЛ у відсутність доступу до плевральної порожнини (хірургічне втручання в будь-якому положенні хворого, окрім положення на спині, ортопедичні втручання).

Рішення про установку дренажу в цих випадках ухвалюють індивідуально. Використовують пасивне дренування з водяним затвором або аспіраційне дренування. Дренування припиняють, коли по дренажах відділяється менше 50мл рідини в добу, виділення повітря повністю припинилося, а хворий переведений на самостійне дихання. Під час дренування плевральної порожнини профілактична антібіотікотерапія необов'язкова.

Показання до операції:

1. Тампонада серця може виникнути як при тупій травмі, так і при проникаючому пораненні грудей. Під час підготовки до операції для порятунку життя можуть потрібно пункція перикарду і інфузійна терапія.

2. Обширна зяюча рана грудної стінки.

3. Проникаючі поранення переднього і верхнього середостіння з можливим пошкодженням внутрішніх органів (ознаки пневмотораксу, гемотораксу, тампонади серця). Ризик пошкодження серця вважається високим, якщо вхідний отвір знаходиться в області, обмеженій ребровими дугами, ключицями і среднеключичнимі лініями. Локалізація рани сама по собі не є показанням до операції; при вирішенні питання про хірургічне втручання багато хірургів орієнтуються на показники гемодинаміки і клінічну картину. Інші, враховуючи високу вірогідність пошкодження серця, всім хворим проводять екстрену діагностичну операцію. При проникаючому пораненні середостіння до хірургічного втручання вдаються звичайно через нестабільність гемодинаміки. Хід раневого каналу часто невідомий, особливо при кульових пораненнях; можливі пошкодження багатьох внутрішніх органів. Раніше поранення середостіння вважалося абсолютним свідченням до діагностичної операції. В даний час, якщо стан хворого стабільний, проводять ЕхоКГ, аортографію, езофагоскопію і бронхоскопію. У відсутність патології показана вичікувальна консервативна терапія.

4. Кровотеча, що продовжується або профузна кровотеча в плевральну порожнину:

• після установки дренажу відразу одержано більше 1500 мл крові.

• за першу годину по дренажах одержано більше 500 мл крові.

• відділення крові по дренажах в подальший час перевищує 150 - 200мл/ч.

• збільшення кількості відокремлюваної по дренажах крові не залежне від спочатку одержаного об'єму.

• скупчення крові в плевральній порожнині, що супроводжується клінічною симптоматикою і непіддатливе дренуванню (після рентгенологічного підтвердження).