Ушкодження аорти і великих судин середостіння

Ушкодження перешийка аорти трапляються рідко і здебільшого не діагностуються, оскільки вони стають причиною швидкої загибелі травмованих. Kрім розриву перешийка аорти, значно частіше трапляються ушкодження її гілок, легеневих артерій та порожнистих вен. Травма перешийка аорти трапляється при раптовому гальмуванні, яке спричиняє розрив у передньо-задньому напрямі. Неповний розрив, при якому пошкоджуються стінка аорти за винятком адвентиції, може призвести до утворення несправжньої аневризми і гемомедіастинуму. Поява гемотораксу свідчить про розрив такої аневризми. Без хірургічного лікування неповний розрив аорти в будь-який момент може стати повним. Дані клінічного дослідження непостійні:

• гематома біля основи шиї,

• асиметрія пульсу справа і зліва, або між верхніми і нижніми кінцівками,

• поява систолічного шуму.

Інколи діагноз встановлюють при раптовій появі ускладнень: парапарезу, пара-плегії або тампонади. Основою діагностики ушкоджень аорти є візуалізаційні методи дослідження. Якщо відомо, що пацієнт постраждав при раптовому галь-муванні, а на рентгенограмі у фронтальній проекції виявлено збільшення середо-стіння, то слід застосувати спеціальні методи візуалізації — ультразвукове дослідження, комп’ютерну томографію, ангіографію. Розшарування або роз-рив судин середостіння є абсолютним показом до операції, вибір обсягу якої залежить від можливостей клініки.

Ушкодження трахеобронхіального дерева

Такі ушкодження діагностуються рідко, оскільки переважно є невеликими за обсягом і бувають відтермінованими. Ушкодження трахеї та основних брон-хів, якщо вони трансмуральні, супроводжуються порушенням дихання та інтен-сивним просочуванням повітря, що створює значні труднощі для ургентної допо-моги. Ушкодження дистальних відділів трахеобронхіального дерева супровод-жується не такою важкою клінікою: рецидивуючим пневмотораксом, незважаю-чи на правильне дренування; персистуючим ателектазом з явним виключенням долі легені. Kлінічна картина часто мало виражена і обмежується підшкірною емфіземою.

Розрив стравоходу.

При непроникаючих травмах розрив стравоходу настає винятково рідко. Діагностують його переважно пізно, на основі підшкірної емфіземи шиї, яка поєднується з септичним станом і часто супроводжується гострим порушенням дихання. При рентгенографії виявляють розширення верхніх відділів середо-стіння і при розвитку медіастиніту наявність рідини і повітря в грудній порож-нині.

Догоспітальний етап

На цьому етапі завдання полягає в зменшенні розладів життєво важливих

функцій та, по можливості, стабілізації стану без відкладання необхідного хірур-

гічного лікування. Потерпілих транспортують у спеціалізований відділ із попере-

дженням про це його персоналу для підготовки до прийому хворого. Обстеження включає оцінку ознак порушення дихання, розладів кровообігу та неврологічної симптоматики. Їх лікування обмежується першочерговими заходами, щоб змен-шити ризик ятрогенних ускладнень. Саме на догоспітальному етапі без надмір-них зусиль можна з’ясувати механізм травми. Це важливий момент, на який тре-ба звертати увагу, оскільки інформація про тип травми (прямий удар, гальмуван-ня або контузія при вибуху) допомагає в діагностичній орієнтації та виборі лікувальної тактики. Повне клінічне обстеження проводять після стабілізації стану хворого і контролю життєво важливих функцій. Метою такого досліджен-ня є уточнення типу і обсягу ушкоджень і їх наслідків. Виключають також супут-ні екстраторакальні ушкодження.

Дослідження грудної клітки включає прості методи діагностики:

• оцінку кінетики вентиляції,

• пальпацію,

• аускультацію

• перкусію.

Систематично оцінюють периферичний пульс та стан яремних вен. Розпочина-ють моніторинг за допомогою електрокардіоскопа, автоматичного тонометра, пульс-оксиметра. При дотриманні цих правил вже на етапі транспортування можна діагностувати набряк легенів, пов’язаний з їх обширним забоєм (набухан-ня яремних вен після корекції гіповолемії), чи напружений пневмоторакс, який може виникнути під час ШВЛ.

З якого боку пунктувати:

• з боку, протилежного відхиленню трахеї у яремній вирізці

• з того боку, де є розширення грудної клітки, відсутність дихальних шумів при аускультації, підшкірна емфізема

Точка пункції:

• по середньоключичній лінії

• у 2—3 міжреберному проміжку

• біля верхнього краю нижче розміщеного ребра

Необхідні інструменти:

• голка для ін’єкцій достатньої довжини та калібру

• 20 мл шприц (або більший), за допомогою якого визначають

• наявність повітря в плевральній порожнині (підвищення тиску в шприці)

Примітка:

• для місцевої анестезії та рентгенографії у таких випадках переважно не вистачає часу

• пункція є водночас діагностичною і лікувальною