Творча спадщина Михайла Старицького

ПОЕЗІЯ	„Борвій”, „До молоді”, „До України”, „Виклик”, „Поету”, „Поклик до братів-слов’ян” та ін.
ПРОЗА	Історичні романи, повісті, оповідання, написані здебільшого російською мовою: „Осада Буши”, „ Богдан Хмельницький”, „Последние орлы”, „Разбойник Кармелюк”
ДРАМАТУРГІЯ	„Не судилось”, „Талан”, „У темряві”, „Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, „Богдан Хмельницький”, „Маруся Богуславка”.
Драматичні переробки творів інших авторів	„На Кожум’яках” І.Нечуя-Левицького  „За двома зайцями”; „Ночь перед Рождеством” М. Гоголя  „Різдвяна ніч”; „Хата за селом” Ю.Крашевського  „Циганка Аза”; „Зимовий вечір” Е. Ожешко  „Зимовий вечір”; „Чорноморський побут на Кубані” Я.Кухаренка„Чорноморці”
ПЕРЕКЛАДИ ТА ПЕРЕСПІВИ	Твори Й. Гете, Г. Гейне, Ч. Байрона, В. Шекспіра, А. Міцкевича, І. Крилова, М. Лермонтова, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, словацький та сербський фольклор.

Мотиви лірики м, Старицького

„... той же час великої громадянської боротьби одбився на Старицькому рішучою перевагою громадянських мотивів (не дурно ж так багато й перекладав він з ... Некрасова) над творами особистої лірики. Старицький цілком свідомо бере на своїй лірі якрах оті мотиви”.

С. Єфремов

1. Поет – оборонець народу, готовий жертвувати собою, „замість лаврового – терновий вінець узяти на чоло...”: „Поету”, „Редакторові”.

2. Співчутливе зображення „сіроми”, описи людської нужди, приниження. Переживання героєм-інтелігентом тяжкої недолі трудового люду: „Швачка”, „Край коминка”.

3. Тема України. Заклик до інтелігенції любити рідну мову, народ, нести йому „світиво просвіти”: „До молоді”, „До України”.

4. Уславлення ентузіазму і громадської активності, людської гідності і незламного волелюбства. Віра в оновлюючі зміни, що наступають у суспільстві: „Борвій”, „Занадто вже! Чим дихати нема!”

5. братерські почуття до слов’янських народів: „Поклик до братів-слов’ян”, „Смерть слов’янина”.

6. Краса і гармонійність людських почуттів і природи; чарівна сила кохання: „Виклик”, „У садку”.

Опорні тези аналізу драми „Не судилося”

1. Історія твору:

• робота над п’єсою була завершена у 1881р.; вперше надрукований твір в альманасі „Рада” у 1883р.;

• „Факт, що послугував темою в моїй драмі, - факт правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком... У драмі навіть фамілії справжні з малими одмінами...”

• первісна назва – „Панське болото”, бо йдеться про нице життя поміщицької родини Ляшенків;

• цензурні заборони твору через його соціальну гостроту.

2. Жанрова природа: соціально-психологічна драма.

3. Тематика: зображення народного життя, соціальної і духовної прірви між панством і народними масами, становлення народницької інтелігенції.

„Автор зачепив найважливіші струни сучасного суспільного життя, розкрив недугу, яка відчувається всюди в наш час, і зобразив її в таких рисах, в яких вона проявляється в сучасному суспільстві”.

М. Костомаров

4. Порушені проблеми:

• соціальна справедливість;

• морально-етична;

• проблема справжніх цінностей в людському житті;

• духовна;

• національна;

• пасивність народу в обстоюванні власних інтересів;

• проблема народної моралі;

• формування нового типу інтелігента – людини, близької до народу, національно свідомої, активного громадянина і патріота;

• проблема любові й сімейного щастя.

5. Образна система:

„Панське болото”

• показ хижацького ставлення до народу в образах пана Івана Андрійовича та орендаря Шльоми; викриття у п’єсі несправедливих державних законів та кволих реформ;

• мізерія життя Анни Петрівни; генетично закладене зверхнє ставлення панства до трудового люду – смислова домінанта образу Зізі;

• Михайло: поверхове народолюбство, чуйність та ліричність натури, а водночас слабкість характеру, невміння протистояти життєвим труднощам.