4. Тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання

Об’єктом поточного контролю знань студентів заочної форми навчання є домашня контрольна робота, котра має відбити рівень засвоєння, розуміння та застосування студентом основних положень дисципліни «Організація і стимулювання праці». Зміст домашньої контрольної роботи ґрунтується на затвердженій програмі дисципліни. Структурно домашня письмова робота скла­дається з 10 завдань, які охоплюють усі 10 тем дисципліни. Студенти вибирають з підрозд. «Навчальні завдання» навчально-методичного посібника по одному завданню з кожної теми.

Максимальна кількість балів за виконання контрольної роботи (кожне з завдань оцінюється за трибальною шкалою) становить 40 балів. Фактична кількість балів, яку отримує студент за модуль­ні завдання, розраховується множенням суми балів за виконані завдання (0; 5; 10; ...; 35; ...; 80; ...100) на коефіцієнт приведення розмірності шкали. Останній визначається діленням максимальної суми балів за модульні завдання (40 балів) на максимальну можливу суму балів, набраних студентом за виконані завдання (у даному разі — 100), тобто 40 : 100 = 0,4. Наприклад, за результатами виконання модульних завдань (10 завдань), кожне з яких оцінено за трибальною шкалою, студент набрав у сумі 50 балів. Відтак кількість балів, яку буде зафіксовано у відомості, обчислюється в такий спосіб: 50 × 0,4 = 20.

Залік уважається складеним, якщо за результатами виконання завдання студент одержав не менше 20 балів. У протилежному разі залік не зараховується.

5. Порядок і критерії поточного і підсумкового оцінювання знань студентів з дисципліни

Дисципліна «Організація і стимулювання праці» викладається протягом шостого семестру. Після завершення її вивчення студен­ти складають залік. У підґрунтя перевірки засвоєння студентами матеріалу дисципліни покладено блочно-модульну систему, яка базується на врахуванні результатів поточного й проміжного кон­тролю під час підсумкового оцінювання знань студентів. Перевага такої системи в тому, що вона забезпечує оцінювання знань як у процесі навчання, так і після його завершення.

Залік студент одержує за результатами поточного контролю за успішне засвоєння теоретичних і практичних питань дисципліни. Знання при цьому оцінюються в діапазоні від 40 до 0 балів. Залік складається, якщо студент одержує 20 і більше балів. Якщо ж студент набрав менше 20 балів, то залік не зараховується.

Об’єктами оцінювання поточного контролю знань студентів є:

1. Контроль систематичності та активності роботи студента протягом року, за результатами якого він може набрати максимум 20 балів.

2. Контроль за написанням студентом модульних завдань, за результатами якого він також може набрати максимум 20 балів.

Контроль систематичності та активності роботи студента протягом року здійснюється за такими напрямками:

1. Рівень засвоєння теоретичних положень дисципліни виявляється через усне або письмове опитування студентів на семінарсько-практичних заняттях. Максимальна кількість балів за цим контролем становить 10 балів. Фактична кількість балів, яку отримує студент за засвоєння теоретичних питань дисципліни, визначається множенням максимальної кількості балів (10) на коефіцієнт успішності. Останній розраховується способом ділення середнього балу успішності студента на семінарсько-прак­тичних заняттях на максимальну оцінку успішності за п’яти­бальною системою, тобто на 5. Середній бал успішності визна­чається як середня арифметична з оцінок, одержаних студентом на семінарсько-практичних заняттях.

2. Систематичність відвідування студентом семінарсько-прак­тичних занять. Максимальна кількість балів за цим напрямом контролю становить 5 балів. Фактична кількість балів, яку от­римує студент за відвідування, визначається множенням 5 балів на коефіцієнт відвідування. Останній розраховується діленням кількості годин семінарсько-практичних занять, на яких був присутній студент, на загальну кількість годин цього виду занять.

3. Своєчасність виконання і подання викладачу практичних завдань. Максимальна кількість балів — 5. Вона коригується на коефіцієнт своєчасності виконання завдань, який визначається діленням кількості своєчасно виконаних завдань на загальну їхню кількість.