Одноразова проба з цукровим навантаженням полягає в наступному. Вранці натщесерце у досліджуваного беруть кров з пальця і визначають в ній вміст глюкози.
Після цього людині дають випити 50 або 100 г глюкози в 200 мл теплої кип'яченої води (з розрахунку 1 г глюкози на 1 кг маси тіла) протягом не більше 5 хв. Глюкозу можна замінити сахарозою (з розрахунку 1,5 г цукру на 1 кг маси тіла). Потім повторно досліджують вміст глюкози в крові, беручи кров з пальця кожні 30 хв (іноді через 15 хв) протягом 2,5 год (якщо було прийнято 50 г глюкози) і протягом 3 год (якщо людині було дано 100 г глюкози). У дітей цукрове навантаження проводять так само, як і у дорослих, змінюючи тільки дози глюкози, яка вводиться. На підставі отриманих даних будують графік, відкладаючи на осі ординат вміст глюкози в крові в г/л, а на осі абсцис— час узяття проби в хвилинах або годинах.
У здорової людини вже через 15 хв після прийому глюкози спостерігається збільшення її вмісту в крові, який між 30-ою і 60-ою хвилиною досягає максимальної величини. Потім починається зниження і до 120-ої хвилини вміст глюкози досягає початкового рівня, який відмічався натщесерце або з невеликими відхиленнями убік як підвищення, так і зниження. Через 3 години вміст цукру в крові досягає початкової цифри. Глікемічні криві відрізняються від норми при цукровому діабеті (надзвичайно висока вершина цукрової кривої; підвищений рівень глюкози залишається і після 3 годин), аддісоновій хворобі (низькі гіпоглікемічні криві до і після навантаження, невеликий пік), ураженні паренхіми печінки, гіпофункції щитоподібної залози, важких анеміях, захворюваннях центральної нервової системи, інфекційних хворобах, токсичних станах (див. рис. 21).
Рис. 21. Сахарні криві (при цукровому навантаженні). А – цукровий діабет; В – гіпертиреоз; С — норма; D — хвороба Аддисона, або гіпоти-реоз, або гіперінсулінемія.
Принцип методу: глюкоза у присутності ферменту глюкозооксидази окиснюється киснем повітря з утворенням перекису водню, який окиснює ортоталідин, перетворюючи його на забарвлену сполуку, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту глюкози.
Матеріали і реактиви: фотоелектроколориметр; центрифуга; пробірки; піпетки; кристалічний препарат глюкозооксидази (β-D-глюкоза; О2 – оксидоредуктаза; КФ); кристалічний препарат пероксидази (перекис водню, оксидоредуктаза; КФ); розчин хлориду натрію – 0,9г/100мл; 0,25 моль/л розчину оцтовокислого натрію; 0,25 моль/л розчину оцтової кислоти; 0,25 моль/л оцтового буфера, рН 4,8; розчин сульфату цинку – 50,0 г ZnSO4·7H2O/1л; 0,3 н розчину гідрооксиду натрію; ортоталідин; абсолютний етиловий спирт; розчин ортолідину в абсолютному етиловому спирті – 1г/100мл; хромогенний реактив; розчин бензойної кислоти – 0,2г/100мл; стандартний розчин D-глюкози в 0,2г/100мл розчину бензойної кислоти.
Хід роботи: Для приготування дослідної проби в центрифужну пробірку вносять 1,1 мл розчину хлориду натрію, додають 0,1 мл крові (плазма, сироватка або спинномозкова рідина), кілька разів промивають піпетку, підливають 0,4 мл розчину сірчанокислого цинку і 0,4 мл розчину гідрооксиду натрію. Вміст пробірки ретельно перемішують і через 10 хв. центрифугують при 2500 об/хв. протягом 10 хв. Зливають надосадкову рідину.
До 1 мл надосадкової рідини додають 3 мл ензимохромогенного реактиву, доведеного заздалегідь до кімнатної температури. Обережно перемішують і на 20-й хвилині заміряють екстинкцію розчину на фотоелектроколориметрі з червоним світлофільтром в кюветі з товщиною шару 10 мм (довжина хвилі 625нм). Результати порівнюють з даними контрольної проби.
Клініко-діагностичне значення
У здорової людини в результаті прийому вуглеводного навантаження розвивається харчова гіперглікемія, але нормально функціонуюча підшлункова залоза посилює вироблення інсуліну і рівень глюкоз знижується. При цьому глікемічна крива буде носити наступний характер: нормальний рівень глюкози в крові натщесерце, через 30 хвилин після прийому навантаження концентрація глюкози перевищує норму, через 1 годину після навантаження спостерігається максимальне збільшення рівня глюкози в крові, але цей рівень не перевищує нирковий поріг глюкози, через 2 години рівень глюкози повертається до норми і через 3 години — у висхідне значення.
На результати вуглеводного навантаження може впливати цілий ряд факторів: прийом стероїдних препаратів, пероральних контрацептивів, діуретиків. Під час проведення вуглеводного навантаження слід дотримуватися спокою і виключити паління.
При прихованій формі цукрового діабету проявляється підвищення концентрації глюкози в крові через 1 годину після навантаження, що перевищує нирковий поріг глюкози і, як наслідок, глюкоза з'являється в сечі. Потім, через 2 і 3 години після прийому навантаження рівень глюкози в крові до норми не повертається. При порушенні секреторної функції підшлункової залози виробляється недостатньо інсулину, або інсулін, що виділяється, функціонально неповноцінний і не в змозі забезпечити нормальну утилізацію великих кількостей вуглеводів, які одномоментно надходять в організм.
Зробити висновки:
Контрольні питання:
1. Як здійснюється контроль за процесами стомлення і відновлення?
2. Яка фармакологічні препарати відносяться до допінгів?
3. Назвіть завдання, об'єкти і методи допінгконтролю.
4. Як здійснюється організація і проведення допінг контролю?
5. Які лабораторні методи використовуються для допінг контролю?
6. Яка діагностична цінність проведення тесту цукрового навантаження?
Література:
1. Кулиненков О.С., Кулиненков Д.О. Справочник фармакологии спорта. – М.: ТВТ «Дивизион», 2004.
2. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 584 с.
3. Рогозкин В.А. Биохимическая диагностика в спорте. — Л.: Наука, 1988. — 50 с.
4. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. Учебное пособие. – Донецк: Изд-во ДонГУ, 2005. – 290 с.
5. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса/ Под ред. Дж. Дункана МакДугалла, Говарда Э. Уэнгера, Говарда Дж. Грина. — Киев: Олимпийская литература, 1998. — 430 с.
6. Всемирный антидопинговый Кодекс, версия 3.0, 20 февраля 2003 г.
7. Международный стандарт для терапевтического использования запрещенных субстанций. Версия 3.0. Вступил в силу 1 января 2005 г.