Методичні вказівки:

Продуктивність праці – це ступінь ефективності використання конкретної праці, здатність людини виробляти за одиницю часу певний обсяг продукції.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення величин результату праці та їх витрат розрізняють два показника рівня продуктивності праці:

Залежно від одиниці виміру робочого часу розрізняють:

1. виробіток на одну відпрацьовану людино-годину - годинний

або

2. виробіток на один відпрацьований людино-день - денний

або

3. виробіток на одного середньооблікового працівника – річний ( квартальний, місячний)

або

Залежно від способу визначення обсягів виробленої продукції розрізняють:

Методи вимірювання виробітку

• Натуральний –передбачає визначення виробітку діленням обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах.

• Вартісний – передбачає визначення виробітку діленням обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні на затрати часу, виражені в середньообліковій чисельності працівників або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин.

• Трудовий - передбачає визначення виробітку діленням обсягу виробленої продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість працівників.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції ( робіт, послуг) і вимірюється кількістю людино-годин, людино-днів, людино-місяців тощо.

Розрізняють такі види трудомісткості:

Технологічна трудомісткість (Т_Т), що містить всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і погодинників:

де Т_В – затрати праці основних робітників-відрядників;

Т_П – затрати праці основних робітників-погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_Об) містить всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Т_Вир) – це є всі затрати праці основних і допоміжних робітників:

Трудомісткість управління виробництвом (Т_У) містить затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.

Повна трудомісткість (Т) – це є трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

або або

де Т_У – затрати праці управлінського персоналу.

Окремо виділяють:

• трудомісткість одиниці продукції

• трудомісткість 1 гривні продукції

Так, зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості розраховується за формулою:

,

де ΔТ – зміна трудомісткості продукції; Е_Т – економія трудомісткості.

Зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності:

,

де Е_Ч – економія чисельності; – середньооблікова чисельність працівників.

Зростання продуктивності праці за рахунок підвищення ефективного фонду робочого часу:

,

де Ф_еф1 – ефективний фонд робочого часу в базовому періоді; Ф_еф2 - ефективний фонд робочого часу в поточному періоді.

Зростання продуктивності праці за рахунок зниження втрат робочого часу:

,

де β₁ – втрати робочого часу в базовому періоді, %; β₂ – втрати робочого часу в поточному періоді, %.

Обчислення можна зробити декількома способами.

1. Оскільки показники трудомісткості і продуктивності праці є взаємооберненими, то проценти росту виробітку (П_В) і зниження трудомісткості (П_Т) пов’язані формулами:

, і

Тоді трудомісткість знизилась на , а продуктивність праці зросла на

2. Виробіток за зміну становив шт. Після перегляду норм часу він став дорівнювати шт. Ріст виробітку : трудомісткість знизилась на