Тема 7. Організація процесу випуску номера газети

Номер газети. Студенти повинні засвоїти, що найголовнішим принципом оформлення газети є поєднання змісту і форми. До проблеми змісту і форми належить питання т. зв. “обличчя” газети. Помилковою є думка, що під “обличчям” газети розуміють лише зовнішню, суто графічну форму видання. Таке бачення проблеми є однобоким, бо “обличчя” газети залежить від змісту, кола її читачів, тих можливостей, якими може оперувати газета. Разом з тим у поняття “обличчя” газети входять певні форми подачі матеріалів, характерні лише для неї рубрики, відділи, особливості її оформлення та ілюстрування тощо. Важливим завданням студентів є з’ясувати, що ж передбачає “обличчя” видання? Студенти повинні розрізняти три напрями, що визначають “обличчя” газети:

- особливості завдань, політична, соціально-економічна і культурна специфіка даного регіону, характерні особливості аудиторії;

- традиції видання, усталені прийоми роботи, вимоги до журналістів та їхніх матеріалів;

- сучасні вимоги до журналістики в цілому, а також особливості сприйняття вимог сучасності самим редакційним колективом. Залежно від цих обставин і складається імідж видання.

“Обличчя” газети найбільше впливає на процес підготовки і випуску номера видання. Для вивчення цього питання треба усвідомити, що “обличчя” видання – це також стійке уявлення про видання, яке формується в читацької аудиторії протягом більш-менш тривалого терміну під впливом постійних особливостей змісту, тематики та притаманних йому поглядів.

Принципи і завдання художньо-технічного оформлення газети. Мета оформлення газети – ясно і доступно донести до читацької аудиторії журналістські матеріали, вміщені в номері.

Графічне оформлення газети – це складова частина технології створення періодичного видання. Цей процес є важливим елементом роботи редакції і передбачає мобілізацію зусиль усього журналістського колективу.

Студенти повинні зрозуміти, що протягом кількасотлітнього досвіду вироблено закони і принципи оформлення преси. Ці загальні риси й ознаки властиві періодичним виданням різних типів, але разом з тим в кожному з них поступово вибудовується власний більш-менш сталий композиційно-графічний тип. У вирішенні проблеми індивідуалізації зовнішнього вигляду друкованих видань важливу роль відіграє комплексне і раціональне використання всіх художньо-поліграфічних засобів.

Вивчаючи принципи оформлення газети, студенти повинні засвоїти, що головним у газеті є лише зміст її матеріалів. Саме зміст газетних публікацій визначає форму в усіх її виявах: характері верстки, прийомах і засобах технічного оформлення, подачі матеріалів тощо. Зміст і форма видання постійно взаємодіють. Порушення цієї єдності, невідповідність форми змістові призводять до формалізму в оформленні. Але первинність змісту і вторинність форми (для якісної преси) не повинні призводити до сліпого наслідування формою змісту, бо форма газети – активна й динамічна категорія, яка має достатню, хоча й відносну самостійність. Ця самостійність виявляється в можливості використання різних варіантів верстки та оформлення.

Один із відомих українських журналістикознавців І. Крупський зазначає, що є певні принципи-приписи в оформленні газети, які повинні знати і вміти використовувати студенти:

- усі елементи газетної форми визначають зміст публікацій, їхня актуальність, суспільна значимість, тематична спрямованість;

- різні за змістом матеріали газети знаходять своє вираження і в різних варіантах оформлення;

- чим важливішим є зміст публікації в газеті, тим сильнішого виділення вона потребує;

- усі елементи газетної форми, які заважають виявленню змісту публікацій треба усувати з полоси.

Ілюстрування номера: газетна ілюстрація, її різновиди. Перед початком вивчення цього питання необхідно ознайомитися з роботою видавничо-поліграфічного комплексу “Запоріжжя”, що дасть можливість глибше з’ясувати деякі технічні особливості підготовки ілюстративного матеріалу в газетному виробництві.

Головне завдання газетного дизайнера – зробити, аби видання було привабливим, інформативним, легким для сприйняття, отже, могло хоча б на якомусь рівні конкурувати з іншими інформаційними потоками (ТБ, радіо, Internet).

Основними складовими частинами оформлення сторінки періодичного видання можна вважати заголовний комплекс, текст, а також ілюстрації та підписи під ними.

Усі газетні ілюстрації, залежно від характеру їх оригіналів, поділяють на дві групи. Перша з них – фотоілюстрації, оригінали для яких отримують за допомогою фотоапарата або цифрових аналогів (фоторепортаж, фотоетюд, фотомонтаж, фотонарис тощо). Друга група газетних візуальних публікацій поєднує нефотографічні ілюстрації (мальований портрет, шарж, карикатура, діаграма, схема).

Студентам необхідно пам’ятати, що роль ілюстрацій у тексті виконують якоюсь мірою і мальовані заголовки, шапки, ініціали.

Розглядаючи питання використання фотоілюстрацій у періодиці, студентам треба звернути увагу на проблему використання текстівок, яким часто не надають належного значення. Хоча не варто забувати, що як й ілюстративний матеріал, так і текстівка належать до першого рівня прочитання тексту.

Необхідно звернути увагу студентів на інфографіку – новий жанр західної журналістики, що став доволі популярним в українській пресі. Інфографіка виникла на межі інформаційних жанрів та ілюстрацій. Вона дає можливість передавати інформацію графічно – мовою малюнків, схем, діаграм, мап.

Випуск газети є найважливішим етапом газетного виробництва. Студенти повинні зрозуміти, що це – логічне завершення роботи редакційно-журналістського колективу, найбільш відповідальний момент у роботі газетярів, який до того ж має жорсткі рамки. Керує підготовкою і випуском номера газети секретаріат редакції газети. Ця робота складається з двох послідовних процесів – редакційного і друкарського.

Після того, як затверджено макет номера газети, основна робота переходить у відділ комп’ютерної верстки, де вже комп’ютерні верстальники і дизайнери за допомогою комп’ютерних видавничих програм (Page Maker, QuarkXpress та ін.) надають майбутньому номеру вигляд відповідно до композиційно-графічної моделі видання. Після підготовки електронного варіанта номера його виводять на плівки, з яких уже у видавничо-поліграфічному комплексі готують металеві форми, на котрих друкують наклад нового номера газети.

У світовій практиці виділяються п’ять основних груп газетних форматів: А2 (420x594; 365x510), А3 (297x420), західноєвропейський формат (315x470), таблоїд (300x370), А4 (210x297). З цих форматів в Україні широко використовують в основному три: А2, А3 та А4 і близькі до них.

Друкарський процес випуску номера є досить складним і відмітним від редакційного. Головну роль у цьому процесі відіграє поліграфічна техніка, завдяки якій на папір виносять текст та ілюстрації. Виведення зображення на папір здійснюють методом тиснення за допомогою металевих форм і фарби. Існує кілька способів друку і серед них: високий друк, глибокий друк, плоский друк (офсет). Ці три види друку найбільш поширені у газетному виробництві.

У поліграфічному процесі розрізняють друковані (літери, цифри, знаки, лінійки тощо) й недруковані (пробіли) елементи. Для того щоб краще орієнтуватися в процесі друкарської підготовки номера видання, треба ознайомитися зі спеціальними термінологією та системою вимірювання, що використовують в цьому процесі.

Для визначення розмірів друкованих форм, окремих елементів текстових друкованих форм у поліграфічному виробництві використовують друкарську систему мір або типометрію. ЇЇ вперше застосував паризький друкар П’єр Симон Фур’є (1712-1768). У 1764 р. в Парижі з’явилася книга “Друкарський посібник, корисний для літераторів”, в якій були викладені основи типометрії. У 1785 р. типометричну систему вдосконалив французький друкар Дідо, тому її часто називають системою Дідо. В основу системи покладено французький дюйм, що дорівнює 27, 07 мм.

Газетну площу вимірюють не в сантиметрах, а в пунктах і квадратах (по горизонталі) та рядках (по вертикалі). В типометричній системі мір основна одиниця вимірювання – пункт (дорівнює 0, 376 мм). Більш крупні одиниці виміру цієї системи – цицеро дорівнює 12 пунктам та квадрат дорівнює 48 пунктам або 4 цицеро).

Типометричну систему використовують для вимірювання кегля шрифту набірних матеріалів, формату полос, рядків, кліше.

Кегль набірних матеріалів вимірюють в пунктах, формат полос, рядків – квадратах, формат набору – квадратах або цицеро.

Розповсюдження, експедиція та доставка періодики. Шлях періодичного видання до читацької аудиторії не може закінчитися підписанням номера до друку. Існують поважні системи розповсюдження періодичних видань, які журналістові необхідно знати.

Студентові потрібно засвоїти, що надійна і вчасна доставка періодичного видання можлива лише за умови своєчасного закінчення роботи над номером як в редакції, так і в типографії.

Під час проведення передплатної кампанії редакціям необхідно проводити цілий комплекс заходів щодо привертання додаткової уваги читачів до видання. Сюди можна віднести різноманітні анкети, читацькі конференції, масові акції редакції. Останнім часом відділи маркетингу і реклами редакцій звертають свою увагу на поліпшення зв’язку з розповсюджувачами газет, на яких припадає більша частка продажу накладу видання.

Студенти мусять мати уявлення про сучасні системи розповсюдження преси – як через підприємства (Укрпошта, КП “Преса”, численні кур’єрські бюро тощо), так і за допомогою децентралізації друку накладу (для центральних видань).

**********

• високий друк – спосіб одержання відбитків, поліграфічна форма якого має підвищені друкуючі й поглиблені недрукуючі елементи. Формами є металевий набір, виготовлене у цинкографії растрове чи штрихове кліше, ліногравюра, ксилографія, стереотип. Методом високого друку випускали більшість періодичних та книжкових видань до переходу на офсет.

• інфографія – нова західна техніка подачі інформації за допомогою схем, графіків, мап, логотипів тощо.

• глибокий друк – спосіб одержання відбитків, при якому друкуючі частини знаходяться нижче поверхні форми. Цим методом випускали і частково випускають ілюстровані альбоми, журнали, поштові листівки.

• плоский друк – спосіб одержання відбитків за допомогою металевих форм, друкуючі й недрукуючі елементи яких практично лежать в одній площині. Ґрунтується на принципі зволоження жирною (чутливою до фарби) речовиною друкуючих ділянок і водою (нечутливою до фарби) недрукуючих ділянок. Відбиток одержують після кожного зволоження і закачування форми фарбою. Цим способом випускають плакати, картини, багатокольорові журнали. Цей вид друку майже повністю замінений офсетом.

• офсет (від англ. оffset – передавати з чогось) – різновид плоского друку, що застосовують для відтворення графічних і текстових оригіналів за допомогою проміжного еластичного (гумового) циліндра. Його друкарські форми виготовляють фотомеханічним способом на алюмінієвих, цинкових чи біметалевих пластинах товщиною 0,6-0,8 мм і мають не дзеркальне, а пряме зображення. Офсетний спосіб не потребує накладання товстого шару фарби, запобігає зношенню друкарської форми, дає можливість використовувати папір нижчих якостей.

• пункт (від лат. punctum – точка) – найменша типометрична одиниця, що в європейській друкарській системі дорівнює 1/48 частини квадрата, або 0,376 мм (1/72 частина фр. дюйма).

• квадрат (від лат. quаdratus – чотирикутний) – основна одиниця типометричної системи мір (48 пунктів, або 18,04 мм). Її використовують для вимірювання розміру шрифтів, ширини і висоти колонок чи сторінок, розмірів кліше тощо.

• цицеро – 1) друкарський шрифт, розміром (кеглем) 12 пунктів (4,51 мм). Ним вперше в 1467 р. Шиффер надрукував листи Цицерона; 2) одиниця вимірювання в типометрії дорівнює 12 пунктам, або ¼ квадрата.

• пробіл – проміжки між літерами, словами, рядками, колонками друкарського набору.

Питання для обговорення

1. Принципи і завдання художньо-технічного оформлення видання.

2. Ілюстрація в газеті.

3. Різновиди газетної ілюстрації.

4. Редакційний етап випуску номера газети.

5. Друкарський етап випуску газети.

6. Типометрична система.

7. Розповсюдження газетної продукції.

Питання для самоперевірки

1. Яка мета оформлення періодичного видання?

2. Які існують загальноприйняті елементи оформлення газети?

3. Яка роль ілюстрації в газеті?

4. Які функції виконують газетні ілюстрації?

5. Які існують види газетних ілюстрацій?

6. Які правила верстки текстівок?

7. Які завдання стоять перед інфографікою?

8. Які видавничі комп’ютерні програми використовують у процесі верстки та дизайну газети?

9. Які основні формати газетних видань у світі та Україні?

10. Які способи друку вам відомі?

11. Чим відрізняється офсетний друк від звичайного плоского?

12. Що таке типометрична система мір? Її походження?

13. Які існують види розповсюдження періодичної преси?

14. Які етапи друкарського виробництва номера газети перейшли до редакційного процесу?

15. Яка різниця між газетною сторінкою і газетною полосою?

Практичне завдання до теми

Провести самостійне соціологічне дослідження-опитування серед розповсюджувачів преси за такими питаннями:

- які міські та обласні видання користуються найбільшим попитом у читачів;

- які центральні українські видання користуються попитом у читачів і що, на їхню думку, цьому сприяє (ціна, інформаційна насиченість, поліграфія, інше).

Самостійна робота студентів

1. Самостійно підрахувати кількість друкованих аркушів, які містить аркуш А2; А3.

2. На прикладі двох обласних газет проаналізувати першу і другу сторінки:

- за тематикою представлених матеріалів, періодичності їх появи, змісту і характеру рубрик;

- за використанням у них лексико-стилістичних засобів.

Рекомендована література

1. Іванов В. Техніка оформлення видання. – К., 1996. – С. 4-24; 42-55; 88-113; 130-150.

2. От рукописи к оттиску / И. Горожанкин, С. Горевалов, Л. Губаева, В. Козлов. – Львов, 1991. – С. 20-21; 67-78.

3. Гуревич С. Номер газеты. – М., 2002. – С. 149-152; 183-185.

4. Грабельников А. Работа журналиста в прессе. – М., 2001. – С. 167-174; 193-211.

5. Шаппе Ж.-М. Інфографія у пресі. – К., 2001. – 101 с.