Перевір себе.
1. Інформація - це:
а) повідомлення, яке дає можливість усунути невизначеність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій;
б) звітні дані, які надходять з нижчих рівнів управління вищим;
в) неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі аспекти стану керованої та керуючої систем і зовнішнього середовища.
2. Комунікація в менеджменті - це:
а) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв'язку;
б) обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує дані, необхідні для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих;
в) обмін інформацією між двома або більше людьми.
3. Між людьми існують дві площини (рівні) комунікації:
а) міме організацією і середовищем та міжрівневі комунікації в організації;
б) між різними відділами (підрозділами) і комунікації;
в) між керівником та підлеглими;
4. Комунікативний процес - це:
а) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв 'язку;
б) обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих, теж у формі інформації;
в) обмін інформацією між двома або більше людьми.
5. До етапів комунікативного процесу належать:
1) аналіз ситуації, попереднє встановлення кола проблем, 2) передавання інформації, кодування і вибір каналу;
3) зародження ідеї, передавання інформації, декодування;
4) зародження ідеї, кодування інформації і вибір каналу її передавання, передавання інформації, декодування інформації.
Гра «Передай зміст малюнка»
Групі пропонується визначити того, хто з них заходитиме останнім і зможе намалювати те, що почує; у кімнаті залишити 2-3 спостерігачі, а всім іншим необхідно вийти в коридор. Першому, хто зайшов, показують малюнок (рис. 1) і пропонують запам'ятати його як можна точніше. Потім малюнок треба заховати. У кімнату запрошується другий учасник, якому перший розповідає зміст малюнка. Другий учасник може ставити запитання, коли він упевниться, що все запам'ятав, до кімнати заходить третій учасник. Поки другий учасник розповідає зміст малюнка (те, що він запам'ятав), перший учасник і спостерігачі повинні мовчати. Третій учасник так само може ставити запитання доки не впевниться, що все запам'ятав, і так до останнього учасники, який має намалювати те, що передав йому передостанній. Потім малюнки порівнюють і обговорюється, що завадило точно передати і відобразити зміст малюнка.
Запитання для обговорення:
Що в кінцевому результаті відбулося з інформацією?
Чому інформація спотворювалась?
Які фактори впливали на процес передачі інформації?
До чого може призвести така ситуація в реальному житті?
Рис. 1. Малюнок до гри
Інформаційне повідомлення
Доктор економічних наук, професор Анатолій Васильович Шегда вважає, що до сучасних принципів менеджменту можна віднести такі:
пріоритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність;
високу якість;
високі стандарти діяльності;
доступні ціни;
упор на загальнолюдські цінності, моральність;
прагнення до нововведень;
усвідомлену відповідальність за результати діяльності організації;
уміння викликати, підтримувати ентузіазм персоналу;
використання конкуренції тощо.
Отже, управління - це, перш за все, робота з людьми, трудова діяльність яких є об'єктом управлінського впливу. Управлінська праця характеризується насиченістю, великою кількістю дій, різноманітністю і фрагментарністю видів діяльності, частим втручанням ззовні, широкою мережею контактів та переважанням мовного спілкування з оточуючими. Ефективність управління залежить, від якостей особистості, які прийнято об'єднувати у групи: професійні, ділові морально-психологічні, інтегральні. До того ж управління - це специфічний вид трудової діяльності, предметом і результатом якої є інформація (рис. 2).
Рис. 2. Схема управлінської праці
Гра «Спілкування - це просто»
Викладач ставить завдання кожному учасникові - протягом 2 хв. зробити нескладний малюнок так, щоб "художник" міг згодом легко описати його іншому словами (наприклад, намалювати кілька симетричних геометричних фігур).
Для економії часу можна скористатись заздалегідь підготовленими малюнками, які тренер роздає учасникам перед початком вправи. Тренер пропонує розділитися на пари, і не показувати один одному свої малюнки. Пара сідає спинами один до одного, перший учасник описує другому свій малюнок. Другий учасник намагається відтворити малюнок, виконуючи вказівки першого, але не ставлячи йому додаткових запитань. Учасники міняються ролями, але цього разу учасник, який відтворює малюнок за описом партнера, уже може ставити додаткові запитання. Потім члени пари обмінюються результатами.
Коли всі учасники завершили роботу, викладач проводить обговорення результатів, фокусуючи увагу на тому, що процес спілкування складається з певних структурних компонентів, кожен з яких має певне значення. Доцільно обговорити роль кожного компонента (див. рис. 3) для забезпечення ефективного спілкування, зокрема підкреслити, чому малюнки другого учасника пари, який мав можливість ставити додаткові запитання (мав зворотний зв'язок з відправником повідомлення), зазвичай були точнішими, ніж малюнки першого учасника.
Рис. 3. Структура спілкування: головні компоненти процесу
Гра «Комунікації у менеджменті»
Під час гри студенти набувають навичок вибіркової поведінки у певній аудиторії, уміння орієнтуватись на коло інтересів та рівень слухачів.
Викладач повідомляє, що необхідно обрати декількох представників уявної організації, які повинні будуть розповісти (прорекламувати) щось на обрану групою тему різним аудиторіям (кредиторам, клієнтам, постачальникам тощо). Представники вибирають по конверту, де зазначено, перед якою аудиторією вони виступатимуть. Група обирає тему виступу, наприклад рекламу продукту (його якість, ціна тощо), або інформацію про вакантні місця й вимоги до кандидатів на певну посаду. Кількість виступаючих залежить від кількості "аудиторій". Потім призначається експертна рада, до якої входять:
експерт зі змісту (визначає якість сценарію, актуальність виступу, правильність цільової установки, її відповідність аудиторії);
експерт з ораторського мистецтва (характеризує загальну культуру мови, манеру подання матеріалу);
експерт зі сприйняття мови (дає оцінку стилю, темпу і тону мови, манери триматися перед аудиторією);
експерт, який оцінює якість фактів і аргументів, їх доцільність та відповідність рівню та інтересам аудиторії.
Обрані представники починають готуватись до виступу: складають план по темі, виділяють головні моменти, "опорні точки" свого виступу.
Виступаючий повідомляє форму свого виступу: розповідь про фірму, питання і відповіді, міні-розмова з наступним диспутом, просто розмова тощо. Свій вибір виступаючий аргументує коротко, характеризуючи можливу аудиторію й особливості ілюстративного матеріалу.
Кожному виступаючому надається 10 хв. Усі інші студенти повинні грати роль тієї аудиторії, що випала виступаючому. Експерти уважно слухають і ставляють оцінку за п'ятибальною шкалою (картки з цифрами від 1 до 5 повинні бути готові заздалегідь). У разі потреби експерти коментують виставлені ними оцінки.
По закінченні гри викладач дає оцінку гри в цілому (і менеджерам - представникам організації, і експертам), та виступає з заключним словом. Отже, кожна аудиторія має свої інтереси та рівень сприйняття. Необхідно навчитись правильно готуватися до публічних виступів, враховуючи специфіку тієї чи іншої аудиторії.