Контрольні запитання

1. Що таке корми?

2. На які групи поділяють рослинні корми за поживністю та використанням? Наведіть види кормів кожної групи.

3. Дати визначення показнику «кормова одиниця».

4. Що характеризує показник «кормопротеїнова одиниця»?

5. Як розраховують збір кормопротеїнових одиниць з 1 га кормової площі?

6. Що таке енергетична кормова одиниця, чому вона дорівнює?

Заняття № 3. зернофуражні культури

Мета. Ознайомитись з основними морфологічними, біологічними та господарськими особливостями зернофуражних культур.

Завдання. Зробити відповідні розрахунки та розрахувати поживність зернофуражних культур (заповнити табл. 3.1.) За допомогою літературних джерел зробити морфологічний опис різних зернофуражних культур, охарактеризувати вимоги до тепла, вологи, реакцію на довжину дня тощо; виказати урожайність, господарське значення основних зернофуражних культур. Результати записати у вигляді таблиці (табл..3.2).

До групи зернофуражних культур входять рослини двох ботанічних родин – бобових та тонконогових (табл. 3.1). Вирощують їх для виробництва концентрованого корму - зерна. Пожнивні рештки – солома та полова — є цінним грубим кормом; бобові рослини дають корми з високим вмістом протеїну; тонконогові — з високим вмістом вуглеводів.

Основні зернофуражні культури злакові — ячмінь, овес, кукурудза, просо, сорго та ін. Корми з них містять багато вуглеводів, крохмалю і відносяться більше до енергетичних поживних речовин. Перетравного протеїну в них 80—90, рідше — 100—105 г на одну кормову одиницю. Навіть при наявності достатньої кількості зелених кормів в літній період необхідно включати в раціон тварин борошнисті корми, виготовлені із зерна злакових культур. Вони діють як борошняна закваска, покращуючи роботу передшлунків жуйних тварин; злакові зернокормові становлять основу раціону свинопоголів'я і птиці., при цьому не слід розглядати зернофураж із злакових як протеїновий корм, тому що в зеленій масі жита, викожита і особливо бобово-злакових сумішок багаторічних та однорічних трав протеїну цілком достатньо. Для вивчення ботанічно-біологічних особливостей та кормової цінності зернових дайте порівняльну морфобіологічну та господарську характеристику основних злакових зернових культур. Такий аналіз дозволить більш раціонально використовувати їх в практиці кормовиробництва та годівлі сільськогосподарських тварин.

Таблиця 3.1

Урожайність і поживність зернофуражних рослин

Рослина, вид корму	Збір з 1 га, ц	В 1 ц корму, кг		Пере-травного протеїну на 1 кормову одиницю, г	Збір кормо-протеї-нових одиниць з 1 га, ц
		кормо-вих одиниць	пере-травного протеїну
	У	К	П	П:К∙1000
Тонконогові рослини
Ячмінь - зерно	32	113,0	9,3
- солома	30	33,0	1,3
Кукурудза
- зерно	35	132,0	8,1
- стебла	35	37,7	1,4
Овес - зерно	30	98,3	8,2
- солома	10	34,3	1,5
Пшениця м'яка
- зерно	30	119,0	13,3
- солома	23	20,0	0,8
- полова	7	43,0	1,5
Сорго зернове - зерно	35	114,7	9,6
Бобові рослини
Горох - зерно	25	115,0	22,2
- солома	25	30,0	3,5
Соя - зерно	15	131,0	34,0
Люпин однорічний - зерно	15	110,7	27,1
Кормові боби - зерно	15	115,0	23,7
Нут-зерно	20	115,3	16,5
Чина - зерно	20	106,0	22,3
- солома	20	22,5	5,1

Зерно злакових — ячменю (ярого й озимого), кукурудзи, вівса, сорго як основних культур цієї групи — це вуглеводистий енергетичний корм, який уводять у раціон тварин для поповнення його перетравною енергією. Крім того, зерно злакових має велике дієтичне значення, поліпшує і стабілізує роботу передшлунків жуйних.

Поряд із злаковими зернобобові широко використовують для годівлі сільськогосподарських тварин. За площею посівів і валовими зборами зерна в Україні перше місце серед зернобобових посідає горох. Збільшується виробництво сої. Великого значення набуває культура білого безалкалоїдного люпину. Серед бобових культур він містить найбільше сирого протеїну (до 50 %).

Для всіх зернобобових характерна повна збалансованість протеїну за вмістом незамінних і замінних амінокислот. Із двох найбільш поширених зернобобових культур — гороху і сої остання містить значно більше амінокислот, і її білок за складом найбільш близький до тваринних білків.

Зернові у фазі воскової стиглості збирають роздільним способом, у повній - прямим комбайнуванням. Зернобобові збирають роздільним способом.

Таблиця 3.2

Морфологічні, біологічні та господарські особливості основних видів зернофуражних культур

Культура	Висота стебла (см), кількість міжвузлів, товщина, виповненість, стійкість до полягання та ін.	Тип суцвіття	Зернівка (форма, поверхня, наявність борозенки, остюків, маса 1000 зерен)	Вимоги до вологи, тепла, відношення до довжини дня, озима чи яра форма, тип запилення	Урожайність (т/га), вихід перетравного протеїну (г/к.од), вміст крохмалю, жиру, білка в зерні, %	Господарське використання (в натуральному вигляді, в комбікормах, консервованому та ін.)
1	2	3	4	5	6	7
Ячмінь	60–120 см; 3–4 шт; 4–5 мм; порожнисте	Колос, одна квітка в колоску, на колосовому виступі 1–3 остистих колоски	Ромбічна, плівчаста або гола зернівка, борозенка напівглибока, m1000=40–55 г	Холодостійкий, вологолюбний, довгого дня, озимий, ярий та дворучка, самозапильний, облігатний самозапильник	Зерна – 3–6 т/га, соломи – 3–5 т/га, протеїну – 90–100 г/корм.од., білка 10–11 %, жиру 2,5–3,0 %, крохмалистий ендосперм	У вигляді дерті, як компонент комбікормів
Кукурудза
Овес
Пшениця
Сорго зернове
Горох
Соя
Люпин
Нут
Чина

Заняття № 4. кормові трави

Мета: Ознайомитися з морфологічними, біологічними, екологічними та господарськими особливостями однорічних кормових трав родин злакові, бобові та капустяні.

Завдання: 1. Вказати середню урожайність і розрахувати поживність однорічних та багаторічних кормових трав. Результати оформити у вигляді табл. 4.1.

2. Записати морфологічні, екологічні та господарські особливості основних кормових однорічних та багаторічних трав у вигляді таблиці (табл. 4.2).

Кормові трави займають значне місце в системі кормовиробництва як джерела зелених кормів, сіна, сінажу, силосу, кормів штучного сушіння. Загальна мета вирощування цих культур – одержання зеленої маси.

Кормові трави за тривалістю життя поділяють на однорічні та багаторічні рослини.