Морфологічні, еколого-біологічні та господарські особливості кормових трав

Культура (українська та латинська назва)	Морфологічні особливості			Еколого-біологічні властивості (зимо– та морозостійкість, тривалість періоду вегетації, вміст сухої речовини, протеїну та ін.	Урожайність (т/га), вихід сухої речовини та протеїну (т/га)
	стебло	листки	суцвіття, квітів, плодів, насіння (форма, забарвлення, кількість насінин, маса 1000 шт.)
1	2	3	4	5	6
Суданська трава
Могар
Райграс однорічний
Озиме жито
Вика озима
Пелюшка
Серадела
Соя
Грястиця збірна
Костриця лучна
Стоколос безостий
Люцерна посівна
Еспарцет піщаний
Буркун білий
Лядвенець рогатий

Заняття № 5. Силосні культури. Заготівля силосу

Мета. Ознайомитись з морфологічними, біологічними та господарськими особливостями основних силосних культур. Освоїти технологію силосування компонентів з різною вологістю.

Завдання. 1. Зробити відповідні розрахунки та встановити поживність силосних культур (заповнити табл. 5.1.)

2. Розрахувати для свого варіанту співвідношення і вагову кількість компонентів при силосуванні рослинної сировини з різною вологістю (табл. 5.3)

3. За допомогою літературних джерел зробити морфологічний опис основних силосних однорічних та багаторічних культур, охарактеризувати вимоги до тепла, вологи, реакцію на довжину дня тощо; вказати урожайність. Результати записати у вигляді таблиці (заповнити табл. 5.2).

5.1. Силосні рослини

Силосними називають ті рослини, які потенційно спроможні формувати високі й стійкі врожаї зеленої маси з достатнім вмістом поживних речовин. До основних силосних культур відносяться кукурудза, соняшник, сорго, земляна груша, кормова капуста, мальва, ріпак озимий і ярий, редька олійна, амарант. До силосних можна віднести також такі високоврожайні багаторічні рослини як борщівник Сосновського, гірчак Вейріха, сильфій пронизанолистий та ін.

Цінними для використання сумісно з іншими культурами є гарбузи, кормові кавуни та ін. Добрий силос отримують з зеленої маси озимих проміжних (жито, вікожитня суміш), ярих бобово-злакових сумішок, кормового гороху у фазі молочно-восковій стиглості; 1 ц зеленої маси силосних культур відповідає 15-24 кормовим одиницям і містить від 60-80 до 120-150 г протеїну.

Отже, до групи силосних належать рослини різних ботанічних родин:

- із родини тонконогових: кукурудза, сорго цукрове, сорго-суданкові гібриди;

- із родини селерових - борщівник Сосновського;

- із родини мальвових - сіда багаторічна.

Важливіша ознака, за якою визначають придатність кормової рослини до її силосування – це вміст в ньому необхідної кількості цукрів. В залежності від вмісту цукру і буферності соку рослини поділяють на групи:

що легко силосуються – кукурудза, гичка цукрових буряків, тимофіївка лучна, райграс, трави пасовищ і лук, підв’ялені до вологості 60-70%;

що важко силосуються – зелена маса жита, пшениці, вівса, бобово-злакові сумішки однорічних і багаторічних трав, конюшина, люпин, кормові боби, віка;

що не силосуються при природній вологості – люцерна, конюшина ранніх укосів, рапс, свиріпиця, гірчиця.

Силосні рослини за тривалістю життя поділяють на дві групи (табл. 5.1):

1. Однорічні рослини — ті, що формують урожай зеленої маси в рік сівби: кукурудза, сорго, соняшник - один укіс; сорго та сорго-суданкові гібриди -два-три укоси.

2. Багаторічні рослини - котрі щорічно дають 2-3 укоси зеленої маси: борщівник Сосновського, сильфій пронизанолистий, сіда багаторічна, топінсоняшник.

Таблиця 5.1