Стаття 9. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави

1. Будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

5. Взаємність та реторсії.

Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні та юридичні особи України користуватимуться такими са­мими правами в тій країні. Таким чином, наша держава за­безпечує своїм суб'єктам користування певним комплексом прав у зарубіжній країні, де вони перебувають.

Наука міжнародного приватного права виділяє два види взаємності:

• матеріальну, за якої фізичні та юридичні особи-іноземці мають ту суму прав і повноважень, що й у своїй дер­жаві, та

• формальну, за якої іноземцям надаються права і пов­новаження, які випливають із місцевого закону; іноземні юридичні та фізичні особи можуть бути поставлені в рівне становище з місцевими за умови, що такий же підхід засто­совується під час визначення статусу вітчизняних осіб у даній іноземній державі.

Досить часто взаємне надання фізичним і юридичним особам прав в однаковому обсязі неможливе в силу відмін­ності у правовому регулюванні, Тому в міжнародних уго­дах йдеться зазвичай про надання іноземцям на засадах взаємності національного режиму або режиму найбільшо­го сприяння. Закріплення того чи іншого режиму здійсню­ється за загальними принципами у нормах міжнародного договору.

Стаття 11. Взаємність

1. Суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України.

2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.

На принципах взаємності в міжнародних відносинах іноді застосовуються реторсії — заходи примусового впли­ву у відповідь на недружні дії іншої держави.

Під реторсією розуміють правомірні примусові дії певної держави „А”, які вона вчиняє з огляду на недружній акт іншої держави „Б”, що ставить у дискримінаційні умови фізичні та юридичні особи держави „А”.

Мета реторсії — відновити дію принципу взаємності у відносинах між відпо-відними державами.

Міжнародне право визнає, що дії у межах реторсії мають бути порівнянними з недружнім актом, що викликав їх. Реторсія припиняється з моменту відновлення попереднього становища і не передбачає застосування збройної сили.

Наведемо приклади формулювань, що стосуються реторсії, у законах України:“ У разі порушення зобов’язань за міжнародним договором України іншими учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряду Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Президентові України або Урядові України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.»

У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, а також в інших випадках, передбачених нормами міжнародного права, такий договір може бути денонсовано. (Закону України “Про міжнародні договори України”).

Інші види реторсії:

• обмеження імпорту;

• підвищення митних зборів;

• введення режиму ліцензування та/або квотування зов­нішньоекономічних операцій;

• введення індикативних цін у зовнішньоекономічній сфері тощо.

8