5. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання

Оскільки підставою застосування цивільно-правової відповідальності є правопорушення, правопорушник може бути звільнений від відповідальності за відсутності хоча б однієї умови притягнення до неї. Винятки із загального правила встановлюються законом та умовами договору, які стосуються так званих урізаних складів правопорушення. Наприклад, для стягнення неустойки достатньо довести протиправність дій і вину правопорушника. Як уже вище зазначено, застосування мір цивільної відповідальності допускається також за відсутності вини правопорушника. Відтак можливість застосування в окремих випадках цивільної відповідальності за відсутності протиправності діяння, шкоди як результату правопорушення, причинного зв’язку та вини заподіювача шкоди фактично розширює її межі.

Водночас з посиленням цивільної відповідальності за порушення зобов’язань законодавство передбачає можливість звільнення від відповідальності. Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).

Юридичні терміни “випадок” і “непереборна сила” рецепійовані сучасним національним цивільним законодавством з римського приватного права. Під цивільно-правовим випадком розуміється таке психічне ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не усвідомлювала протиправності свого діяння, не знала і не повинна була знати про можливі негативні наслідки. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 263 ЦК України, непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. У судовій практиці для з’ясування дійсних обставин правопорушення, крім надзвичайності і невідворотності непереборної сили, використовується непередбаченість, яка поряд з об’єктивними чинниками характеризує суб’єктивну сторону, тобто психічне ставлення особи щодо подій та наслідків, коли вона не передбачала і не могла їх передбачити.

Крім випадку і непереборної сили, звільнення від цивільної відповідальності передбачено також за наявності умислу потерпілого. З урахуванням вини потерпілого, згідно ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу не відшкодовується.

6. Відповідальність за порушення грошового зобов’язання

Зобов’язання припиняється, відповідно до ст. 607 ЦК України, за неможливістю його виконання у зв’язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає. Проте боржник не звільняється від цивільної відповідальності у зв’язку з неможливістю виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України). Гроші, цінність яких визначається вираженою в них грошовою сумою, належать до групи речей, які характеризуються родовими ознаками. Тому вони є замінними речами, ні їх знищення, ні відсутність на руках чи банківському рахунку боржника не може звільнити від виконання грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму основного боргу та додаткову суму, яка вираховується відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від суми заборгованості, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Зазначені відсотки не мають кваліфікаційних ознак неустойки, їх правова природа інша. Закріплення обов’язку боржника сплатити три відсотки річних від простроченої суми носить імперативний характер, що виключає потребу укладення правочину між кредитором та боржником. Закріплення забезпечення виконання зобов’язання, в тому числі неустойки, залежить від взаємного волевиявлення сторін договору, тобто від факту вчинення ними правочину. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання за приписом ст. 547 ЦК України має вчинятися у письмовій формі, тому недодержання письмової форми правочину тягне його нікчемність.