5. Публічний договір, договір приєднання

Залежно від значення договору для задоволення приватних або суспільних інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні. Публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарі, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке ґрунтується на принципі свободи договорів. Вказаний виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві. Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи договорів, який найповніше виражає приватноправові засади, що становлять основу цивільного права. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Суттєвою особливістю публічних договорів є їх суб'єктний склад: однією із сторін договору може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, а другою - будь-який учасник цивільних правовідносин. Публічний характер договору означає, що підприємець: 1) не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору; 2) не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг); 3) ціна товарів (робіт, послуг) має бути однаковою для всіх; 4) в разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує. Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок: після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст.635 ЦК). Іншими словами, попереднім договором є угода про укладення договору в майбутньому.

3 урахуванням можливості визначення умов договору розрізняють паритетні договори і договори приєднання. Паритетний договір укладається на основі рівноцінності сторін під час визначення усіх умов договору. Паритетний принцип - один із основоположних засад цивільних договірних відносин, який означає рівність сторін, право встановити такий же режим для іншої сторони, яким користується дана сторона договору. Сутність договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (ст. 634 ЦК України). Відмінною ознакою такого договору є можливість приєднання до нього іншої сторони на безумовних засадах без права на будь-які зміни його окремих положень.

Оскільки друга сторона не може запропонувати свої умови договору, договір приєднання можна віднести до категорії "продиктований договір". Такий договір поєднує в собі ознаки вказаних договорів: приєднання сторони до запропонованого договору в цілому, не маючи можливості іншого більш вигідного варіанту вона змушена вчинити саме так.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у ЦК України. Характерними ознаками цього договору, як і публічного договору, є його суб'єктний склад: однією із сторін договору завжди має бути суб'єкт підприємницької діяльності. Як правило, такий підприємець займає монопольне становище у відповідному секторі ринку, оскільки саме регулювання відносин з монополістами визнається основною формою застосування договорів приєднання.

За способом укладення договір приєднання також є винятком із принципу свободи договору, адже формування змісту договору здійснюється лише однією стороною. Однак встановлення однією стороною усіх умов договору має бути спрямоване на захист прав економічно більш слабкої і залежної сторони, якою здебільшого є рядовий споживач, що в умовах ринкових відносин набуває проблемного характеру.