8.3. Поняття й особливості страхування життя

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові компанії поділяють на дві групи — страхові компанії, що здійснюють ризикові види страхуваніїя, і страхові компанії, що здійснюють довгострокове страхування життя. Компаніям, які здійснюють довгострокове страхуваи- ня жйття, не дозволяється займатися ризиковими видами страхування.

Страхування життя, як і будь-який інший вид страхування, оформ­ляють договором, відповідно до якого одна із сторін — страховик — бере на себе зобов'язання за допомогою одержаних страхових премій, що сплачуються страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом строку дії страхування відбудеться передбачений страхо­вий випадок у житті застрахованої особи. Страховим випадком є смерть або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування чи визначеної події в житті.

Договір страхування життя передбачає виплати, що зобов'язується зробити страховик. Він також регулює права й обов'язки страхувальника та інших осіб, які можуть бути об'єктами прав і обов'язків, що виплива­ють із договору страхування. Це — застрахована особа і вигодонабувач. Страхувальник — особа, що укладає і підписує договір про страхуван­ня та виплачує премію. Застрахована особа за договором страхування життя — фізична особа. У більшості операцій зі страхування життя застрахована особа і страхувальник є однією особою. У разі, якщо за­страхована особа не є страхувальником, вона повинна підписати поліс при страхуванні на випадок смерті, підтверджуючи у такий спосіб свою згоду на укладання договору зі страхування власного життя. Вигодо­набувач — фізична особа, призначена для одержання страхової суми внаслідок страхового випадку зі страхувальником чи застрахованою особою.

Основним чинником під час відбору ризиків при страхуванні життя є вік і стан здоров'я застрахованої особи. Беруться до уваги також ін­ші чинники: професія, захоплення, моральні якості, кошти і т. д. При страхуванні життя на випадок смерті відбір здійснюється на підставі заяви про стан здоров'я і медичного обстеження майбутньої застрахо­ваної особи. Заява про стан здоров'я — це анкета, що містить відпові­ді майбутньої застрахованої особи про перенесені інфекційні захворю­вання, оперативні хірургічні втручання, травми тощо. Попереднє медичне обстеження проводять у разі укладання договорів на значні страхові суми.

Існують такі різновиди страхування життя: тимчасове страхування, довічне страхування, ощадне страхування, страхування житлової ренти, пенсійне страхування, змішане страхування життя. Ризики, що покри­ваються цими видами страхування, — це смерть застрахованої особи внаслідок будь-якої причини (хвороба, травма або нещасний випадок).

Тимчасове страхування. Страхова сума виплачується вигодонабувачу одразу після смерті застрахованої особи у разі настання смерті протя­гом строку, зазначеного в договорі страхування. Якщо застрахована особа доживає до строку закінчення договору, то страхова сума не випла­чується, а виплачені премії залишаються у розпорядженні страховика.

Договори довічного страхування укладають громадяни віком від 16 до 60 років. Якщо страхова сума є значною, то страховик має право провести медичне обстеження страхувальника чи застрахованої особи. У разі укладання договору без медичного обстеження протягом пер­ших двох років страхування застосовується обмеження страхової відпо­відальності на випадок смерті. На першому році страхування страхову суму виплачують, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку, передбаченого договором, гострого інфекційного захворювання або патологічних пологів. Якщо причина смерті протягом першого та другого років страхування пов'язана із захворюванням, яке було приховане страхувальником, то страхова сума не виплачується. Якщо приховане захворювання стає відомим за життя застрахованої особи, то договір підлягає розірванню на першому або другому році страхування. Стра­хову суму також не виплачують, якщо смерть або втрата працездат­ності пов'язані зі здійсненням страхувальником злочину.

У багатьох зарубіжних країнах великого поширення набуло страху­вання тільки на випадок смерті. Договори укладають на довгий строк — 20, 25 років або до досягнення 85-річного віку. Страхування на випадок смерті дає змогу вирішити проблему відшкодування витрат, пов'язаних з похованням, а також зі зменшенням доходів сім'ї у зв'язку зі смертю годувальника.

Ощадне страхування — це страхування на випадок життя, за яким страховик в обмін на виплату премій зобов'язується виплатити капітал або ренту застрахованій особі (вигодонабувачу), якщо останній доживе до зазначеного строку або віку. Ризики, що покриваються ощадним страхуванням, — це тривалість життя застрахованої особи з урахуванням чинника можливого зменшення прибутків у зв'язку з похилим віком. При укладанні договору ощадного страхування медичне обстеження та заява про стан здоров'я не обов'язкові.

Страхування яситлової ренти — це операція зі страхування, яка полягає в тому, що страхова компанія в обмін на нерухоме майно гарантує виплату довічної ренти власнику. За допомогою цього виду страхування одержувач ренти зменшує свої витрати на утримання нерухомого майна.

Пенсійне страхування — це створення приватного резерву з виплата­ми з нього у формі капіталу або ренти у випадку, якщо відбувається одна з таких подій: вихід на пенсію; повна або часткова інвалідність; смерть.

Змішане страхування життя — це комбінація страхування на випа­док життя і на випадок смерті. Перевага змішаного страхування полягає в тому, що воно пропонує застрахованій особі за меншу ціну укласти договір на покриття ризику і на забезпечення заощаджень за допомо­гою одного поліса. На підставі договору змішаного страхування життя страховик зобов' язується:

• виплатити страхову суму негайно після смерті застрахованої особи, якщо вона настане раніше закінчення строку дії договору (тимчасове страхування);

• виплатити страхову суму в момент закінчення строку дії договору, якщо застрахована особа продовжує жити.