10.4. Страхування цивільної відповідальності

перевізника

Перевізник — це транспортне підприємство, що передає перевізний документ (коносамент, квиток) і здійснює перевезення вантажів або пасажирів. Відповідальність перевізника полягає у стягненні штрафу або у відшкодуванні збитку.

Страхування цивільної відповідальності перевізника орієнтоване на майнові інтереси, пов'язані з відповідальністю страхувальника (транс­портної компанії) за шкоду, заподіяну пасажирам, власникам вантажу та іншим третім особам (наприклад, одержувачам вантажу).

При страхуванні цивільної відповідальності потерпілим фізичним і юридичним особам виплачують грошове відшкодування в сумах, що були стягнені за цивільним позовом на користь потерпілих у разі запо­діяння їм каліцтва або смерті, загибелі чи пошкодження їхнього майна внаслідок страхової події.

У цивільній авіації суб'єктом цивільної відповідальності перед треті­ми особами є власник повітряного судна, що використовує його в момент заподіяння шкоди. Страхувальниками при страхуванні цивільної відпо­відальності авіаперевізника є особи, які експлуатують повітряні судна на підставі права власності, права господарського володіння чи на інших законних підставах.

Під збитками розуміють смерть, тілесне ушкодження або пошко­дження майна третіх осіб на поверхні землі й поза повітряним судном унаслідок фізичного впливу корпусу судна, або особи чи предмета, що випали з нього. Аналогічно здійснюється страхування цивільної від­повідальності перевізника перед пасажирами, а також за цілісність ван­тажу.

Норми страхування цивільної відповідальності авіаперевізника регу­люються Женевською конвенцією міжнародного перевезення від 1 бе­резня 1973 р.

На морському транспорті здійснюється страхування відповідаль­ності власників суден. До ризиків, що приймаються на страхування, належать:

• зобов'язання, пов'язані із заподіянням шкоди життю і здоров'ю паса­жирів, членів екіпажу, лоцманів, вантажників у порту і т. д.;

• зобов'язання, пов'язані із вчиненням збитків майну третіх осіб;

• зобов'язання, пов'язані із заподіянням шкоди навколишньому середо­вищу (від розливу нафти внаслідок аварії тощо);

• зобов'язання, що виникли через претензії компетентних органів (пор­тової адміністрації, митниці, карантинної служби);

• витрати власника судна на попередження збитку, зменшення або визначення розміру збитку.

Страхування відповідальності власників суден здійснюється через клуби взаємного страхування, що виникли у Великій Британії в 1720 р. Нині у світі діє близько 70 клубів взаємного страхування (Велика Британія, Норвегія, Швеція, США).

На автомобільному транспорті здійснюється страхування відпові­дальності автоперевізника на випадок вчинення збитків, пов'язаних з експлуатацією автотранспорту й обумовлених претензіями про компен­сацію завданих збитків з боку осіб, що уклали з перевізником договір про перевезення вантажів. У міжнародному сполученні поширене страху­вання таких ризиків:

• відповідальність автоперевізника за фактичне пошкодження і (або) втрату багажу при його перевезенні й за непрямі збитки, завдані внаслідок таких обставин;

• відповідальність автоперевізника за помилки або недогляд його служ­бовців (перед клієнтами за фінансові збитки останніх);

• відповідальність автоперевізника перед митною владою (за пору­шення митного законодавства).