6. Визначення остаточної ціни.

3. Фірма не просто призначає ту чи іншу ціну. Вона створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари і враховує різницю у витратах по регіонам, розподіл покупок за часом та інші фактори. Всередині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

-територіальні ціни;

-ціни на новий товар та на товарний асортимент;

-ціни зі знижками;

-пільгові ціни;

-ціни для стимулювання збуту.

Територіальне ціноутворення залежить від прийняття рішень про ціни на товар з урахуванням розміщення населення на цій території. При цьому можуть бути:

• зональні ціни – диференційовані ціни з метою покриття додаткових транспортних витрат;

• єдині ціни;

• ціни стосовно базисного пункту. При цьому з усіх замовників вираховуються транспортні витрати в сумі, що дорівнюють вартості поставки із цього пункту незалежно від того, звідки в дійсності проходить відвантаження товару.

Ціноутворення на абсолютно новий товар. При цьому ціноутворенні можливе використання однієї з двох протилежних стратегій:

-стратегія "зняття вершків" полягає у встановленні високої ціни на товар для одержання високих доходів. Після першого продажу фірма починає повільно знижувати ціни, щоб привернути увагу більш чутливих до цін покупців;

-стратегія "проникнення на ринок" полягає тому, що на товари встановлюються відносно низькі ціни, сподіваючись привернути увагу великої кількості покупців.

Встановлення цін на комплекс товарів:

• якщо фірма продає цілий товарний асортимент, керівництво повинно прийняти рішення про ступінчату диференціацію цін на товари різної якості і властивостей (цінові лінії), що дає змогу привабити різні сегменти ринку, виключити вплив конкурентів, пропонуючи товари по всьому діапазону цін; дає змогу покупцям робити порівняння та вибір;

• в деяких галузях виробляються товари, які використовуються разом з іншими, основними (наприклад, фотоапарати і фотоплівка). Виробники основних товарів часто призначають на них низькі ціни, а на додаткові – високі. Виробники ж, які не виробляють власних додаткових товарів,. встановлюють більш високі ціни на основні.

Встановлення цін зі знижками:

• знижки можуть надаватися покупцям, котрі швидко оплачують рахунки. Такі знижки сприяють обсягу продажу при одночасному зниженні заборгованості кредиторові;

• знижки за кількість купленого товару можуть пропонуватися всім покупцям і у підсумку не повинні перевищувати витрат на зберігання, з якими пов’язаний продаж великої кількості товарів. Ці витрати включають витрати на продаж, облік, контроль тощо;

• функціональні знижки можуть надаватися виробниками службам товароруху за виконання ними певних функцій, пов’язаних з продажем, складуванням і зберіганням товарів;

• сезонні знижки з цін для покупців, які купують товари не в сезон. Ці знижки дають продавцям змогу підтримувати стійкість, стабільність виробництва і продажу товарів протягом року;

• спеціальні знижки, які надаються клієнтам, в яких зацікавлено підприємство;

• бонусна (за оборот) надається за обсяги купленого товару протягом певного періоду;

• зарахування – знижка з ціни на новий товар за умови здачі старого.

Встановлення ціни для стимулювання збуту.

В особливих випадках фірми тимчасово знижують ціни до нижчого рівня, іноді до нижчого, ніж рівень витрат:

• утримування "лідерства з низьких цін" – зниження цін на деякі товари з метою залучення покупців в магазин у надії, що вони куплять і інші товари зі звичайними націнками;

• зниження цін в окремих випадках, наприклад, у святкові дні, з метою реклами для привернення уваги покупців;

• зниження цін у певні періоди, що є інструментом стимулювання покупок у несприятливі для продажу періоди.