2.1. Задачі і методи експериментального дослідження

Наше дослідження було проведено у Садівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Шахтарського району, Донецької області. У експерименті прийняли участь учні 10 - 11-х класів у кількості 34 старшокласників. З них 18 хлопчиків і 16 дівчинок, середній вік яких склав 16-17 років.

Вибір конкретних методик для проведення дослідження проводився з урахуванням на отримання особистісно-психологічних характеристик старшокласників, які дозволяють перевірити висунуту гіпотезу. При виборі методів враховувалось:

1) позитивна оцінка і надійність методики за даними ряду вітчизняних і зарубіжних досліджень;

2) доступність методики для контингенту дітей;

3) придатність даної методики для групового обстеження;

4) можливість математичної обробки отриманих результатів.

У відповідності з метою нашого дослідження - визначити особливості формування позитивної Я-концепції та розробити засоби психокорекції негативних емоційних станів старшокласників, нами були поставлені задачі дослідження:

1)визначити особливості формування позитивної Я-концепцій старшокласників;

2) встановити рівень прояву компонентів самосвідомості;

3) встановити рівень прояву емоційних станів старшокласників;

4) дослідити вплив компонентів самосвідомості на емоційні стани;

5) провести математичну обробку результатів дослідження.

Аналіз теоретичної літератури за проблемою формування позитивної «Я-концепції» в юнацькому віці, допомогли визначити наступні особливості компонентів самосвідомості: розбіжність рівнів самооцінки і домагань, «Я» - реального і «Я» - ідеального. Для визначення оціночних компонентів позитивної «Я-концепції» ми обрали наступні методики: методика визначення рівня самооцінки Дембо-Рубінштейна (у модифікації А.М.Прихожан) - методика використовується як спосіб визначення самооцінки і рівня домагань, що в сукупності можуть розглядатися як один з показників зрілості особистості старшокласника; опитувальник ТЛірі для визначення «Я»- реального і «Я»- ідеального, розбіжність цих показників оцінювалась нами при порівнянні факторів домінування і дружелюбність.

Вибір методик для дослідження емоційного компоненту Я-концепції, з урахуванням особистісно-психологічних характеристик дітей юнацького віку, ми визначили методики, які дозволяють перевірити запропоновану гіпотезу: методика визначення рівня тривожності Ч. Д. Спілбергера; методика САН; самооцінки психічних станів Г.Айзенка

2.2. Методика Дембо-Рубінштейна (адаптація А.М.Прихожан)

Ця методика заснована на безпосередньому оцінюванні учнями деяких особистісних якостей, таких як здоров'я, розумові здібності, характер, авторитет в однолітків, умілі руки, зовнішність і впевненість у собі, дозволяє вивчити самооцінку і рівень домагання особистості. Вона проводиться як фронтально, так і індивідуально. Методика самооцінки Дембо-Рубінштейна складається з семи шкал: здоров'я, розумові здібності, характер, авторитет в однолітків, умілі руки, зовнішність і впевненість у собі.

Методика може проводиться як фронтально так і індивідуально.

Старшокласнику зачитується наступна інструкція: «Перед Вами сім шкал. Поставте, будь ласка, на кожній шкалі крапку від 0 до 100% у тім місці, як Ви самі оцінюєте своє здоров'я, розумові здібності і так далі». Ця методика дозволяє виявити чотири рівні самооцінки особистості - низький, середній, високий і дуже високий.

2.3.Методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі.

Методика створена Т. Лири, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 р. і призначена для дослідження уявлення суб'єкта про себе й ідеального "Я", а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінки.

При дослідженні міжособистісних відносин найбільше часто виділяються два фактори: домінування-підпорядкування й дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом у числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісного поводження й по змісту можуть бути співвіднесені із двома із трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка й сила. У багаторічному дослідженні, проведеному американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поводження члена групи оцінюється по двох змінним, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність, эмоційність-аналітичність.

Для подання основних соціальних орієнтацій Т. Лири розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісім - відповідно більш приватним відносинам. Для ще більш тонкого опису коло ділять на' 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.

Схема Т. Лири заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробуваного до центра окружності, тим сильніше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центра окружності вказує на адаптивність або екстремальність интерперсональної поведінки.

Опросник містить 128 оцінних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворяться 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лири пропонував використати методику для оцінки спостережуваного поводження людей, тобто поведінка в оцінці оточюючих ("з боку"), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального "Я". Відповідно до цих рівнів діагностики змінюється інструкція для відповіді.

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, "соціальне "Я", "реальне "Я"", "мої партнери" і т.д.

Методика може бути представлена респондентові або списком (за алфавітом або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його поданню про себе, ставляться до іншої людини або його ідеалу.