План практичного заняття 10

1. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.

2. Управління процентною ставкою та обсягами резервів банків.

3. Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики.

Питання для самостійного вивчення

1. Політика обов’язкових резервних вимог: зміст і ефективність.

2. Санкції НБУ при недотриманні комерційним банком норм обо­в’язкового резервування.

3. Процентна політика центрального банку: зміст, ефективність.

Тестові завдання

1. До інструментів грошово-кредитної політики НБУ відноситься:

1. визначення норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, емісія цінних паперів;

2. рефінансування комерційних банків, валютна політика, визна­чення норм обов’язкових резервів;

3. операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, ліцензування комерційних банків

1. Чи установлює диференційовані нормативи обов’язкового резер­ву­вання НБУ для різних видів зобов’язань:

1. так, залежно від природи та терміну зобов’язань;

2. так, установлює завжди;

3. не установлює, нормативи є єдиними для різних видів зобов’язань.

2. Інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов’язкової норми ресурсів, яку комерційні банки по­винні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів:

1. обов’язкові резерви;

2. норматив резервування;

3. мінімальні обов’язкові резерви.

2. Політика «дорогих грошей» призводить до:

1. обмеження обсягу грошової маси;

2. розширення обсягів грошової маси;

3. не впливає на зміну грошової маси.

2. До методів валютного регулювання не відноситься:

1. девізна політика, валютні обмеження;

2. відсоткова політика, кредитна політика;

3. управління валютними резервами, відсоткова політика.

2. Знайти відповідність між термінами та визначеннями до них:

   1. Девізна по­літика	1. Політика, складовою якої є оптимальне розміщення акти­вів за кордоном
   2. Відсоткова політика	2. Сукупність заходів і правил, спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та інше
   3. Управління валютними резервами	3. Політика, яка полягає в тому, що, змінюючи розмір офі­ційної відсоткової ставки, центральний банк чинить певний вплив на валютний курс
   4. Валютні об­ме­ження	4. Політика, що полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної гро­шової одиниці

3. За формою інструменти грошово-кредитного регулювання поді­ляються на:

1. кількісні, якісні;

2. прямі, опосередковані;

3. короткотермінові, довготермінові.

2. Ринкові інструменти відрізняються від адміністративних:

1. більшою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті;

2. більшою гнучкістю та не завжди адекватні наміченій меті;

3. меншою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті.

2. До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:

1. пряме регулювання позичкових операцій банків;

2. визначення маржі;

3. обмеження споживчого кредиту.

2. Мета застосування норм обов’язкових резервів полягає у:

1. обмеженні темпів зростання грошової маси;

2. розширенні темпів зростання грошової маси;

3. вилученні надлишкових коштів з грошового обігу.

Критерії оцінювання тестування: всього 1 бал – по 0,1 балу кожна правильна відповідь.