Протезування дефектів коронки зуба штучними коронками
Найпоширенішими протезами, які застосовують для відновлення зруйнованої коронки зуба, є повні штучні коронки. У зв'язку з тим, що вони мають різні конструктивні особливості і призначені для різних цілей, їх систематизують за визначеними ознаками.
I. За конструкцією або за величиною та способом обхвату зуба:
1) повні, тобто такі, які покривають усю поверхню зуба;
2) екваторні, або такі, що покривають поверхню зуба до пояса;
3) коронки із штифтом;
4) телескопічні коронки;
5) вікончасті. або фенстер-коронки;
6) напівкоронки;
7) трьохчетвертні коронки.
II. За методом виготовлення:
1) штамповані;
2) литі;
3) поясні (шовні) — нині не застосовуються.
III. Залежно від матеріалу:
1) металеві (сплави золота, нержавіючої сталі, кобальто-хромові сплави, срібно-паладієві, титанові);
2) неметалеві (пластмасові, фарфорові);
3) комбіновані, такі, що облицьовані пластмасою, фарфором або іншими керамічними масами (метало пластмасові або металокерамічні).
IV. За призначенням:
1) відновні;
2) опорні (у мостоподібних або інших видах протезів);
3) фіксувальні (для утримання лікарських засобів, ортодонтичних або щелепно-лицевих апаратів);
4) дощувальні;
5) тимчасові і постійні.
Показання та протипоказання до застосування штучних коронок
Відновлення анатомічної будови зруйнованого зуба штучними коронками застосовується найчастіше в клініці ортопедичної стоматології і має широкі показання, а саме:
І) беззаперечним показанням до застосування штучних коронок є значне руйнування зуба внаслідок карієсу та його ускладнень, клиноподібні дефекти, у разі яких відновити анатомічну форму зуба пломбуванням або вкладкою не вдається;
2) у випадках, коли металеві коронки служать опорою для кламерів;
3) використовуються як опорні коронки у разі лікування мостоподібними протезами;
4) за наявності аномалій форми зуба (шипоподібні зуби, мікродентії, зуби, які злилися);
5) за наявності патологічної стертості, для запобігання подальшому стиранню емалі та дентину, інколи - одночасно і для підвищення міжальвеолярної висоти;
6) для фіксації різноманітних ортодонтичних та щелепно-лицевих апаратів;
7) для шинування у разі комплексного лікування захворювань тканин пародонта;
8) за необхідності значної препаровки коронки зуба, який висунувся або нахилився у бік дефекту зубного ряду;
9) для утримання лікарських засобів;
10) естетичні показання (фарфорові, пластмасові, металопластмасові, металокерамічні коронки).
Протипоказаннями до застосування штучних коронок необхідно вважати покриття інтактних зубів, якщо це не спричинено конструктивними особливо стями зубних протезів, які будуть виготовлятися. Протипоказано фіксувати коронки на зуби з неліквідованими вогнищами хронічного запалення у ділянці крайового або приверхівкового пародонта, на зуби з патологічною рухомістю II ступеня, а також у разі поганого загального стану організму.
Лікарська тактика та оперативна техніка у разі препарування зубів під штучні коронки
Препарування твердих тканин зубів - невід'ємна складова частина клініко лабораторних етапів виготовлення штампованих чи литих коронок. Особливості підготовки зуба під коронку залежать від виду коронки та матеріалу, якого вона буде виготовлятися, а також самого стану коронки, яка підлягає препаруванню. Препарування твердих тканин зуба далеко не байдуже для хворого, оскільки наносяться психологічна, термічна та механічна травми. Тому препарування необхідно проводити в щадному режимі, дотримуючись певних правил:
1) інструменти для препарування повинні бути добре відцентровані;
2) препарування твердих тканин зуба необхідно проводити з перервами;
3) давати хворому можливість часто полоскати ротову порожнину розчином перманганату калію для охолодження та видалення ошурків, якщо машина не оснащена пристроєм для постійного зрошення водою;
4) треба, якщо це можливо, економно зпрепаровувати тверді тканини зуба.
Звичайно препарування зуба під металеву коронку починають з гострої одномоментної нефізіологічної сепарації контактних міжзубних поверхонь, а вже потім препарують жувальні, щічні та язикові поверхні.
Існує інша думка щодо класичного препарування зубів (Staegeman, 1967). Автор пропонує проводити препарування твердих тканин зубів у такій послідовності:
1) жувальної поверхні (різальний край);
2) щічної та язикової поверхні;
3) сепарацію та обробку контактних поверхонь;
4) загладжування країв.
Перевага такої послідовності в тому, що після зняття частини жувальної поверхні полегшується сепарація зубів у ділянці міжзубних проміжків і зменшується небезпека заклинювання сепараційного диска, що часто призводить до поранень язика та щік. Дуже важливо знати і правильно вибрати найзручніший підхід для проведення конкретної операції та абразивний інструмент.
З жувальної поверхні знімають рівномірний шар твердих тканин товщиною 0.3 мм, якщо мова йде про штамповану коронку із сталі. Контроль проводять за допомогою пластинки розігрітого воску або копіювального паперу, складеного в 4-6 шарів.
У разі препарування жувальної поверхні молярів та премолярів у ділянці фісур зручно користуватися фасонними головками з алмазним покриттям (мал. 44).
Бажано не порушувати анатомічної форми зуба, який препарується. Препарування щічної та ротової поверхонь починають із ділянок, які найбільш виступають. Товщина шару, який знімають, залежить від форми зуба та його діаметра біля шийки. Для профілактики травмування приясенної ділянки з пристінкової поверхні препарування доцільно проводити фасонною головкою у вигляді обернено зрізаного конуса (мал. 45).
О
Мал. 44. Препарування жувальної та різальної поверхні зуба
собливо уважним лікар повинен бути під час проведення сепарації. Сепарацію проводять шліфувальною поверхнею диска з відповідного контактного боку. Сепарацію вважають закінченою, коли диск вільно проходить через міжзубний проміжок, контактуючи всією поверхнею з відповідною стінкою зуба. Після препарування діаметр зуба не повинен бути ширшим ніж діаметр біля його шийки. Для створення плавних переходів однієї поверхні в іншу гострі краї згладжують фасонними
Мал. 45. Препарування щічної та ротової поверхонь зуба
головками. Препарування вважається закінченим, коли зонд плавно ковзає по поверхні зуба, не зустрічаючи перешкод (мал. 46).
Нерідко під час проведення препарування виникають ускладнення. Найхарактернішими з них є:
1) відмова пацієнта від препарування через можливість появи болю;
2) ефективне знеболювання вимагає жорсткого контролю за дотриманням режиму препарування через можливість виникнення перегріву пульпи;
3) ушкодження м'яких тканин щоки, язика;
4) під час проведення сепарації можлива помилка, яка називається "сходинка";
5) недостатнє зняття твердих тканин зуба з жувальної поверхні;
6
)
недостатнє зняття твердих тканин з
присінкової, язикової та контактних
поверхонь зуба;
7) запаморочення, колапс.
Для того щоб уникнути перерахованих
у
Мал. 4б. Вигляд зуба після проведеної сепарації
складнень, лікарю необхідно пам'ятати та дотримувати наступних правил. Кожного хворого перед протезуванням необхідно психологічно підготувати: налагодити з ним контакт, пояснити, як необхідно поводити себе у разі появи неприємних відчуттів або болю. Препарування інтактних зубів повинно проводитися під надійним знеболюванням. Для роботи слід використовувати добре відцентровані, з високою абразивною здатністю інструменти.Перед початком роботи необхідно перевірити стан стоматологічної установки, надійність фіксації інструментів у наконечнику.
Ще до початку препарування увести наконечник з інструментом у ротову порожнину і перевірити положення головки та місце лікаря. Вмикати бормашину необхідно після надійної фіксації руки, яка утримує наконечник у ротовій порожнині. Виводити інструмент з ротової порожнини тільки після повної зупинки його. Необхідно планувати робочий день так, щоб препарування проводити на початку, а не в кінці, коли концентрація уваги значно знижується. Недопустимо відволікати лікаря під час проведення препарування зубів.
Особливості препарування зубів під різні конструкції коронок будуть розглянуті у відповідних розділах.