3. Методи корекції емоційних станів

Іншим напрямком роботи з девіантною поведінкою є корекція емоційних станів . Девіантна поведінка супроводжується широким колом негативних емоцій, особливо тривогою, страхом і агресією.

Девіантна поведінка людини справді багато в чому визначається тривогою. Однак слід уникати завищених оцінок. Наприклад, індивід може відчувати почуття тривоги при необхідності прийняти професійне рішення просто тому, що він не має адекватних для цього навичок. У таких випадках тривогу слід зменшувати, навчаючи необхідним навичкам. Якщо ж у ході поведінкового аналізу у клієнта виявляються специфічні тривоги або фобії, а не просто загальна напруженість, доцільно використовувати спеціальні методики, наприклад систематичну десенсибілізацію .

Систематична десенсибілізація, розроблена Д. Вольпе, включає в себе три елементи:

1 . навчання глибокої м'язової релаксації;

2 . вибудовування ієрархії стимулів, що викликають тривогу ;

3 . пропозицію клієнту , котрий перебуває в стані релаксації , уявляти об'єкти з ієрархій , що викликають тривогу.

Перед початком роботи необхідно коротко роз'яснити клієнту суть методики . Ієрархія тривог - це свого роду список стимулів ( ситуацій), що викликають тривогу. Для кожної ситуації визначається рівень тривоги. Зазвичай потенціал стимулів, що викликають тривогу оцінюють наступним чином . Приймається, що оцінка "0" відповідає повній відсутності почуття тривоги, а оцінка "100" відповідає максимальній вираженості почуття тривоги, яке може виникнути у зв'язку з даним видом стимулу . Таким чином, складається ієрархія стимулів - суб'єктивна шкала тривоги.

Ситуації, що викликають тривогу, групуються за темами, наприклад публічний виступ, здача іспитів, їзда в громадському місці, спілкування з представниками протилежної статі. Стимулам і темами які найбільш часто порушують функціонування клієнтів, треба приділяти найбільше уваги. Робота може бути пророблена спільно чи самостійно ( при виконанні домашнього завдання ) .

Далі при проведенні десенсибілізації клієнтів просять розслабитися і якомога реальніше уявити сцени, пов'язані з тривожними ситуаціями . Наприклад, консультант може сказати: "Тепер уявіть що ви думаєте про екзамени. До іспитів залишається три місяці, ви готуєтеся до них, сидячи за своїм столом..." Спочатку клієнтам пропонують уявити сцену, яка викликає у них найменш виражене відчуття тривоги (відповідно до вибудуваної ієрархії), і просять піднімати вказівний палець при відчутті будь тривоги. Якщо клієнти не відчувають ніякої тривоги, через 5-10 сек. консультанти просять клієнтів припинити уявлення даної сцени і знову розслабитися. Через 30 - 50 сек. можна попросити клієнтів уявити ту ж саму сцену знову. Якщо ця сцена знову не викликає почуття тривоги , консультанти скасовують її, протягом деякого часу проводять процедуру розслаблення і переходять до наступного пункту ієрархії.

У тих випадках коли клієнт піднімає вказівний палець, щоб повідомити про виникнення почуття тривоги, сцену негайно відміняють. Консультант просить клієнта глибоко розслабитися і потім знову представити дану сцену один або кілька разів. Якщо сцена неодноразово викликає тривогу, можна уявити пункт ієрархії , що викликає менш виражене відчуття тривоги. Послідовно пред'являючи ситуації, що викликають відносно слабку тривогу, ми досягаємо спокійного до них ставлення. Тим самим знижується чутливість і до інших тривожних ситуацій , клієнт - десенсибілізується.

Основну процедуру систематичної десенсибілізації можна модифікувати. До методу десенсибілізації in vivo, або в реальному житті, зазвичай вдаються, якщо у клієнтів виникають труднощі з уявою або навпаки , ситуації вже досить опрацьовані в образному плані. При цьому клієнтів спонукають перевіряти свою поведінку в реальних ситуаціях, щодо яких вони були десенсибілізовані в уяві. Наприклад, клієнта , який боїться виступати публічно, можна приводити в стан релаксації на початку кожного заняття, пропонуючи йому поговорити з незнайомими людьми в реальній ситуації. З кожним разом число співрозмовників слід збільшувати; крім того, співрозмовники повинні пставити до клієнта все більш високі вимоги.

Іншим варіантом методики є контактна десенсибілізація , застосовувана зазвичай в роботі з дітьми. У цьому випадку також складається список індивідуально нестерпних ситуацій. Але ситуації по черзі моделюються і вирішуються іншою людиною, яка не має аналогічних проблем. Потім ситуація відпрацьовується з тим , кому ця проблема належить. Методика може використовуватися у групі підлітків (7 - 9 осіб) , менша частина яких має проблеми в поведінці.

Ще один варіант методики - емотивна уява. Тут використовується образ улюбленого героя дитини, кумира або значущої людини. У цьому образі дитина поступово стикається з ситуаціями і долає їх. Методика включає етапи :

• - складання ієрархії ситуацій та об'єктів , що викликають тривогу ;

• - виявлення улюбленого героя , з яким би дитина себе легко ідентифікувала ;

• - уява будь-якій життєвій ситуації при закритих очах разом з героєм ;

• - рішення тривожної ситуації (зі списку ) в образі героя.

Як тільки дитина демонструє спокійно - впевнену поведінку, переходять до наступної за списком ситуації. Потім дитину спонукають вести себе впевнено в аналогічних ситуаціях в реальному житті.

Систематична десенсибілізація може використовуватися в роботі як з окремими клієнтами, так і з групами. Наприклад, консультант може одночасно працювати з декількома студентами, які бояться іспитів, замість того щоб займатися з кожним студентом індивідуально. Систематична десенсибілізація може використовуватися не тільки у випадку фобій або невпевненої поведінки, а й щодо інших негативних переживань. Крім релаксації можуть бути використані інші інгібітори (несумісні реакції) тривоги. Це гумор, відносини безпеки і підтримки переживання успіху.

У цілому десенсибілізацію можна представити таким чином. Страх, тривога можуть бути придушені, якщо стимули, що їх викликають, пов'язати в часі зі стимулами, антагоністичними страху, наприклад з релаксацією. Спочатку досліджуються психологічні труднощі, на основі чого складається ієрархія ситуацій, що викликають тривогу ( від менш до більш значущих ). Потім відбувається навчання релаксації. На третьому етапі у людини, що знаходиться в стані глибокої релаксації, викликаються уявлення про ситуації, що народжують у еї страх. При цьому послідовно відбувається зниження тривоги. Десенсибілізація в реальному житті включає тільки два етапи : складання ієрархії ситуацій, що викликають тривогу , і власне десенсибілізація через тренування в реальних ситуаціях (їх багаторазове повторення в житті за підтримки спеціаліста) . Тренування в реальному житті може бути також замінена тренуванням в групі.