Рекомендована література:

Основна:

1. Р.Сили, Т.Стивенс, Ф.Тейт. Анатомия и физиология. Пер. с англ. – К.: Олимпийская литература, 2007.

Допоміжна:

1. В.І. Філімонов (под ред.). Нормальна фізіологія. - К.: Здоров'я, 1994

2. В. Ф.Ганонг. Фізіологія людини. Пер. з англ. - Львів: БаК, 2002.

3. Р. Шмидт, Г. Тевс. Физиология человека (в 3-х томах). Пер. с англ. - М: Мир, 1996.

4. Б.И. Ткаченко (под ред.).Основы физиологии человека (в 2 томах). – СПб, Межд. Фонд истории науки, 1994.

5. В.М. Покровский (под ред.) Физиология человека. – м.:Медицина, 2003.

Національний університет фізичного виховання

І спорту україни

Факультет _______Менеджмент і управління ______________________________________________

Кафедра____________________Анатомії і фізіології________________________

ПЛАН-ПРОСПЕКТ ЛЕКЦІЇ (чи ЛЕКЦІЯ) № _2_

тема:_____ Особливості проведення збудження нервовими, м’язовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс.______

_______________________________________

_________________2 курс, ІІІ семестр______________________

(Для якого контингенту студентів) Затверджено на засіданні кафедри

пр.№______ від “___”__________20__р.

завідувач кафедри____________________

(підпис, П.І.Б.)

План лекції:

1. Вступ – 5 хв

2. Основна частина:

2.1. визначення основних термінів, параметрів та характеристик – 5 хв

2.2. розгляд основних механізмів та закономірностей проведення збудження нервовими та м’язовими волокнами - 20 хв.

2.3. розгляд фізіологічних механізмів місцевої та провідникової анестезії – 10 хв

2.4. розгляд механізмів і закономірностей проведення збудження через нервово-м’язовий синапс – 20 хв

2.5. розгляд механізмів мязової слабкости – 10 хв

2.6. розгляд механізмів блокади нервово-м’язової передачі – 10 хв.

3. Підсумок, відповіді на запитання – 5 хв Короткий зміст лекції:

(не менш 5 сторінок – для плану-проспекту лекції)

(не менш 20-24 сторінок – для повного тексту лекції)

Механізми проведення збудження нервовими і м’язовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс – це спосіб передачі інформації. Ці закономірності мають не тільки теоретичний інтерес, тому що часто спостерігаються порушення проведення збудження нервовими і м'язовими волокнами та через нервово-м'язові синапси і можна цілеспрямовано впливати на ці процеси за допомогою фармакологічних засобів.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик:

Термін	Визначення
Нервово-м’язовий синапс	Місце контакту нервового закінчення рухового нерву з м’язовим волокном
Медіатор (нейромедіатор)	Хімічна речовина, яка виділяється з нервового закінчення нейрону через його пресинаптичну мембрану і здійснює передачу інформації через синаптичну щілину до наступної структури синапсу – постсинаптичної мембрани.
Н-холінорецептори	Поверхневі білки постсинаптичної мембрани, з якими взаємодіє медіатор ацетилхолін
Потенціал кінцевої пластинки (ПКП)	Місцевий деполяризаційний потенціал, який виникає на постсинаптичній мембрані (кінцевій пластинці) нервово-м’язового синапсу при взаємодії медіатора ацетилхоліна з Н-холінорецепторами кінцевої пластинки (КП), завдяки цьому збільшується проникність КП для іонів натрію через хемозалежні натрієві канали.

М еханізми і закономірності проведення ПД по нервовим і м’язовим волокнам подано на схемі.

ПД, який генерується в певній ділянці нервового волокна, діє як стимул на сусідню ділянку мембрани нервового волокна завдяки місцевим кільцевим електричним струмам, що виникають між цими ділянками мембрани нервового волокна.

Швидкість поширення ПД по нервовому волокну залежить від типу нервового волокна. Вона більша в мієлінових нервових волокнах, бо мієлінова оболонка є ізолятором для електричного струму і тому ПД виникає тільки в перехватах Ранв’є - це сальтаторний (стрибкоподібний) вид проведення ПД. Вона менша в немієлінізованих нервових волокнах, бо завдяки місцевим електричним струмам ПД виникає в сусідній ділянці мембрани на малій відстані - це безперервний вид проведення імпульсу. Так само проводиться збудження по мембрані м’язового волокна.

Швидкість проведення пропорційна діаметру нервового волокна. В мієлінізованих нервових волокнах діаметр становить від 1 до 20 мкм, а швидкість проведення нервового імпульсу: 6-120м/с. В немієлінізованих нервових волокнах діаметр становить близько 1 мкм, а нервовий імпульс поширюється зі швидкістю від 0,5 м/с до 2,5м/с.

На поверхні мембрани повинен розташовуватись катод (-), а в клітині - анод (+) - це "катодний напрямок електричного струму", бо тільки при зменшенні МПС відчиняються потенціало-залежні натрієві канали:

Велична електричного струму, що діє на мембрану, повинна бути не менше порогової величини (ΔЕ ), бо тільки в такому випадку відчиняються потенціало-залежні натрієві канали, які має мембрана, та виникає ПД.

При дії на нервове волокно допорогового електричного струму ПД не виникає, а виникають місцеві потенціали:

1. Кателектротонічний потенціал (КЕТП) виникає завдяки пасивній дії електричного струму катодного напрямку на мембрану нервового волокна.

2. Локальна відповідь (ЛВ) - обумовлена входом іонів натрію через деякі натрієві канали при їх активації, але більшість потенціало-залежних воріт натрієвих каналів зачинено при допороговій величині електричного струму.

Місцеві потенціали не поширюються на значну відстань, вони підпорядковані "закону силових відносин": чим більше сила допорогового електричного струму, тим більше величина місцевого потенціалу.

Тривалість імпульсу електричного струму повинна бути не менше порогової величини (ΔЕ), що пов’язано з характеристикою мембрани - електрична модель мембрани має ємкісний (С) та омічний (R) опір, а час дії електричного струму на цю систему повинен бути не менше постійного часу мембрани ( t ):

Швидкість (крутизна) розвитку імпульсу постійного електричного струму повинна бути не менше порогової величини (1), бо при повільній швидкості збільшення розвитку електричного імпульсу (2) відбувається інактивація натрієвих каналів (зачинення потенціалозалежних h-воріт) натрієвих каналів, що призводить до підвищення рівня Екр (процесу акомодації) і ПД не виникає.

Фізіологічні механізми місцевої та провідникової анестезії.

Місцеві та провідникові анестетики (прокаїн, тетракаїн) діють безпосередньо на активаційні (m-ворота) натрієвих каналів, утруднюючи їх відчинення і, тим самим, зменшуючи збудливість.

Коли збудливість зменшується настільки, що співвідношення між величиною ПД і пороговим потенціалом ("фактор надійності") стає менше 1, нервовий імпульс не проводиться через анестезовану ділянку мембрани.

Анестетики зв’язуються тільки з відчиненими каналами в ділянці між входом до каналу і "m"-воротами. Зачинення натрієвих каналів триває декілька мілісекунд, але повторюється з високою частотою, тому вхід іонів натрію в клітину стає неефективним.