1.5. Термінологічний словник

Споруди – будівельні системи, які створені з будівельних матеріалів, конструкцій, виробів і деталей та наповнені устаткуванням і обладнанням після завершення виконання будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - споруди, що складаються з несучих та огороджувальних конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення для проживання або перебування людей, розміщення устаткування тощо.

Будівельна конструкція – частина будівлі або споруди (каркас будівлі, покриття, перкриття тощо), яка складається з елементів, конструктивно зв'язаних між собою в процесі виконання будівельних робіт.

Каркас - остов, скелет будівлі або споруди; стрижньова несуча система, що сприймає навантаження та впливи і забезпечує міцність і стійкість будівлі або споруди.

Фундамент – підземний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова і передає їх на ґрунтові основи.

Стіна - вертикальний або нахилений під кутом конструктивний елемент, який сприймає навантаження від конструкцій покриття, перекриття, сходів і передає їх на фундамент.

Перекриття – горизонтальна конструкція, що розділяє внутрішній об'єм будівлі на поверхи.

Підлога – багатошарова конструкція, яка укладається на міжповерхові перекриття, а на перших поверхах та в підвалах – по ґрунту.

Покриття - верхня зовнішня огороджувальна конструкція, призначена для ізоляції та захисту внутрішнього простору будівлі від негативного впливу навколишнього середовища.

Дах – вид покриття у вигляді надбудови над перекриттям останнього поверху.

Перегородка - внутрішня вертикальна огороджувальна конструкція, що служить для розділення суміжних приміщень.

Сходи – нахилені східчасті конструктивні елементи, призначені для пересування людей між поверхами або приміщеннями, розташованими на різних рівнях.

Ліфт - стаціонарний підйомник із кабіною або платформою, що рухається по жорстких напрямних.

Вікно – світлопрозоре заповнення прорізу в зовнішніх стінах будівель, призначене для природного освітлення, інсоляції та вентиляції приміщень.

Ліхтар - засклений проріз у покрівлі будівлі.

Двері – проріз у стіні будівлі, призначений для проходу, що з'єднує окремі приміщення або внутрішній і зовнішній простір будівлі.

Міцність – здатність сприймати силові навантаження та впливи без руйнування й істотних залишкових деформацій.

Стійкість – здатність зберігати рівновагу від перекидання або зсуву при силових навантаженнях і впливах.

Жорсткість - здатність зберігати незмінну геометричну форму, виконувати статичні функції з незначними деформаціями.

Довговічність – здатність будівель, споруд та їх конструкцій зберігати задану якість без руйнування, значних деформацій та втрати зовнішнього вигляду.

Капітальність - сукупність властивостей будівлі, її народногосподарське та містобудівне значення, яке визначається рівнем основних вимог до будівлі, складом та розмірами приміщень, ступенем благоустрою, якістю оздоблення, довговічністю та вогнестійкістю

Вогнестійкість – здатність будівель, споруд та їх конструкцій зберігати несучу здатність та чинити опір виникненню наскрізних отворів чи прогріванню до критичних температур, що сприятиме поширенню вогню.

Уніфікація – встановлення доцільної однотипності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень будівель та їх конструкцій з метою скорочення кількості типів розмірів та забезпечення взаємозаміни будівельних виробів.

Стандартизація – виконання вимог до елементів та конструкцій будівель і споруд, що регламентуються нормативними документами.

Типізація – технічне направлення, яке дозволяє багаторазово здійснювати будівництво як окремих конструкцій, так і цілих будівель на основі відбору креслення ортогональної проекції будівлі на горизонтальну площину, що її умовно перерізає.

их проектних рішень з технічної та економічної точок зору.

Модуль – умовна одиниця виміру, яку використовують для координації об'ємно-планувальних розмірів будівель та споруд, їх елементів, деталей і будівельних виробів.

Координатна вісь – будь-яка лінія перетину координатних площин, яка визначає розчленування будівлі на модульні кроки, прогони і висоти.

Об'ємно-планувальний елемент – частина будівлі, яка має основні координатні розміри: прогін, планувальний крок, висоту поверху.

План будівлі – креслення ортогональної проекції будівлі на горизонтальну площину, що її умовно перерізає.

Розріз будівлі – креслення ортогональної проекції будівлі на вертикальну площину, що її умовно перерізає.

Фасад будівлі - креслення ортогональної проекції фасадної поверхні будівлі на вертикальну площину, виконане у певному масштабі.