Сонячне світло (фотони)

Електрони

б

Рис. 6.13

Принцип фотоелектронної емісії (а) і сонячна електрична батарея (б)

Акумулятори

Енергоспоживання

Енергія сонця

Фотоелектричні модулі

Інвертор

Р ис. 6.14

Схема автономного електропостачання від сонячної батареї

Електроенергія накопичується в акумуляторах, перетворюється інвертором у змінний струм промислової частоти і звідти подається споживачам.

Фотоелектричні батареї використовуються не тільки для побутових потреб, але й на транспорті. На Рис. 6.15 наведені приклади використання сонячних батарей для живлення судового двигуна і електромережі морського парому, а також для комбінованого використання енергії вітру та сонця для забезпечення руху океанського судна. В останньому випадку вітрила не тільки дають рух судну, але й виконують роль сонячних модулей для забезпечення живлення судової електромережі, причому бортовий комп’ютер встановлює оптимальний кут вітрил відносно вітру і обирає оптимальний маршрут щодо максимального використання вітру.

б

Р

а

ис. 6.15

Приклади використання сонячних батарей на морському паромі (а) та на океанському судні (б)

6.4. Інтегральне оцінювання альтернативних інновацій.

Вибір тієї чи іншої альтернативної інновації залежить від багатьох чинників, серед яких головними є наступні:

• наявність умов для реалізації відповідної інновації;

• собівартість впровадження інновації;

• термін окупності;

• екологічні наслідки;

• ступінь ризику інновації;

• перспективність інновації з урахуванням усіх зазначених вище чинників та динаміки потреб в конкретній інновації.

Залежно від результатів, що враховуються та витрат розглядають наступні види ефектів під час реалізації інновацій:

• Економічний (показники враховують у вартісному вираженні усі види результатів й витрат, які обумовлені реалізацією інновації);

• Науково-технічний (новизна, простота, корисність, естетичність, компактність, екологічність);

• Фінансовий (розрахунок показників базується на фінансових показниках);

• Ресурсний (показники віддзеркалюють вплив інновації на обсяг виробництва та споживання того, чи іншого ресурсу);

• Соціальний (показники враховують соціальні результати реалізації інновацій);

• Екологічний (показники враховують вплив інновацій на довкілля: збільшення чи зменшення шуму, електромагнітних полів, освітлення, вібрації тощо).

Виходячи з часового періоду врахування результатів й витрат виокремлюють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного ефекту. Тривалість часового періоду, що приймається, залежить від чинників тривалості інноваційного періоду, строку служби об’єкту інновації, ступеня достовірності вихідної інформації, а також вимог інвесторів. Загальним принципом оцінювання ефективності є зіставлення ефекту (результату) та витрат (як у натуральних, так і грошових величинах), причому показник ефективності може виявитися різним для однієї і тієї ж ситуації, залежно від величини, що використовується для оцінювання. У цілому проблема визначення економічного ефекту й вибору найбільш переважних варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення та реалізацію, а з іншого – зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від використання інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо важлива необхідність оцінювання і правильного вибору варіанту, коли використовується прискорена амортизація, при якій строки заміни діючих машин та устаткування на нові суттєво скорочуються. Метод обчислення ефекту інновацій, що базується на зіставленні результатів освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність використання нових розробок. Для оцінювання загальної економічної ефективності інновацій можна використати наступну систему показників (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Показники економічної ефективності інновацій

Показник	Сутність показника
Інтегральний ефект (чистий дисконтований прибуток), Еінт	Різниця результатів та інноваційних витрат за розрахунковий період, що зведені до одного (початкового) року, тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат
Індекс рентабельності (індекс прибутковості), Jr	Співвідношення зведених прибутків та зведених на ту ж саму дату інноваційних витрат
Норма рентабельності (норма повернення інвестицій), Ер	Норма дисконту, за якої величина дисконтованих прибутків за певну кількість років стає рівною інноваційним вкладенням
Строк окупності, То	Базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, що інвест уються в інновацію, і суми грошового потоку до поточної вартості

Типові формули для обчислення показників, що наведені вище, наступні:

де Т_р – розрахунковий рік, Р_t - результат у t-й рік, В_t - інноіваційні витрати у t-й рік, α_t - коефіцієнт дисконтування.

де П_j – прибуток за період j; К_t – розмір інвестицій в інновацію у період t.

;

Т_о = К/П,

де К – первисні інвестиції в інновації, П – щорічні грошові прибутки.

Оскільки інвестиції характеризуються одноразовістю або обмеженим періодом вкладень, тривалим строком окупності, значним обсягом, а витрати виробництва, як правило, - величина річна, то для приведення до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта економічної ефективності або рівня процентної ставки, беруть частку інвестицій (капітальних вкладень). Звідти випливає термін «приведені витрати»:

В_і = С_і + Д_н*К_і ,

де В_і – приведені витрати для і-го варіанту; С_і – собівартість і-го варіанту; Д_н – норматив ефективності капітальних вкладень; К_і – інвестиції у і-й варіант. Звідти вибір оптимального варіанту інвестицій відбувається на підставі наступного виразу:

.

Можна використати і інший підхід. Для цього треба усі показники екномічної ефективності інновацій перевести у відносні величини, наприклад, шляхом співвіднесення їх з нормативами: Е*_інт = Е_інт/Е_інт.н ; Jr* = Jr; E*_p ={ = }/E_p.n; Т₀* = Т₀/T_n. А потім для кожного з варіантів інновацій (var_j) скласти свого роду «спектральну характеристику»: розбудувати графіки в координатах відносних значень Е*_інт, Jr*, E_p*, T₀* для кожного з варіантів, як це наведено на рис. 6.16, причому кожний з показників зафіксувати на одному й тому ж місці на осі абсцис (наприклад, у такий послідовності, як на рисунку, тобто E*_інт, Jr*, E*_p, 1/T*_n). Якщо при цьому для кожного з варіантів визначити середнє значення інтегрального показника ефективності VE_int, то пошук оптимального варіанту можна звести до пошуку VE_{int opt} = max{VE_{int i}}. Кількість

Рис. 6.16

Графічне представлення методу інтегральної оцінки ефективності інновацій

показників можна збільшити, вводячи, наприклад, показники екологічності, соціальні показники, ризики тощо.

Треба додати, що для оцінювання ризиків інвестицій в інновації звичайно використовують два підходи: статистичний та аналітичний. Статистичний базується на визначенні імовірності виникнення втрат на підставі статистичних даних попереднього (тобто до впровадження інвестицій) періоду, встановлення зони ризику, коефіцієнту ризику тощо. Аналітичний підхід дозволяє визначити імовірність виникнення втрат на базі математичних моделей. Він використовується головним чином для аналізу ризику інвестиційних проектів.