8.3. Методи та засоби захисту від вібрацій

Для виключення дії вібрації на навколишнє середовище необхідно приймати заходи для їх зниження насамперед в джерелі виникнення або, якщо це неможливо, на шляхах поширення.

Зниження вібрації в джерелі проводиться як на етапі проектування, так і при експлуатації. При створенні машин і технологічного обладнання перевага повинна надаватись кінематичним схемам, що виключають або гранично знижують динамічні процеси, викликані ударами, різкими прискореннями тощо.

Для зниження рівня вібрацій, що виникають через дисбаланс обладнання при монтажі та експлуатації, повинно використовуватись балансування неврівноважених роторів коліс лопатевих машин, валів двигунів тощо.

Досить ефективний метод зниження вібрації в джерелі є ліквідація резонансних режимів роботи обладнання. При проектуванні це досягається вибором робочих режимів з врахуванням власних частот машин та механізмів. В процесі експлуатації можна зменшити жорсткість агрегатів, а в деяких випадках і їх маси, що призводить до зміни власних частот. Можлива зміна робочих режимів обладнання. Все це необхідно враховувати, якщо машини та механізми в процесі експлуатації з часом стають джерелом вібрацій. Якщо не вдається зменшити вібрації в джерелі виникнення, то використовуються методи зниження вібрацій на шляхах поширення: віброгасіння, віброізоляція або вібродемпферування.

Віброгасіння реалізується при збільшенні ефективності жорсткості та маси корпуса машин або станин станків за рахунок їх об'єднання в єдину замкнуту систему з фундаментом за допомогою анкерних болтів або цементної підливки.

Віброізоляція. Методи встановлення обладнання на фундамент вимагають великих витрат часу і призводять до неминучого пошкодження дорогого покриття підлоги. Тому на етапі експлуатації промислових комплексів переважно використовують встановлення обладнання без фундаменту, безпосередньо на віброізолюючих опорах. Такий метод дає змогу забезпечити будь-який ступінь віброізоляції обладнання. Встановлення віброізоляторів передбачається також при прокладанні повітропроводів систем вентиляції та різного роду трубопроводів всередині будівельних конструкцій. В усіх розглянутих випадках введенням в коливальну систему додаткового гнучкого зв'язку призводить до послаблення передачі вібрації від джерела коливань.

Вібродемпферування. В основу цього методу покладено збільшення активних втрат в коливальних системах. Вібродемпферування може бути реалізоване в машинах з інтенсивними динамічними навантаженнями шляхом використання матеріалів з великим внутрішнім тертям: чавунів з невеликим вмістом вуглецю та кремнію, сплавів кольорових металів. Великі можливості для захисту від вібрацій мають вібродемпферуючі покриття. їх використовують для зниження коливань, які поширюються трубопроводами та газопроводами компресорних станцій, повітропроводами систем вентиляції адміністративних приміщень.

8.4. Захист від електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань

Захист від електромагнітних полів (ЕМП) (засобів телебачення та радіомовлення).

Вибір засобів захисту від ЕМП визначається характеристиками джерел за частотою. При виборі засобів захисту від ЕМП проводиться порівняння фактичних рівнів джерел з нормативними.

Основний спосіб захисту від ЕМП в навколишньому середовищі - це захист відстанню. З метою дотримання нормативних гранично допустимих рівнів для ЕМП на селітебній території планувальні вирішення при розміщенні радіотехнічних об'єктів (РТО) вибирають з врахуванням: потужності передавачів, характеристики направленості, висоти розміщення та конструктивних особливостей антен, рельєфу місцевості, функціонального значення прилеглих територій, поверховості забудови. Майданчик РТО обладнується відповідно до будівельних норм та правил, на її території не допускаються розміщення житлових та громадських приміщень.

При проектуванні житлових та адміністративних приміщень, розміщених в зонах дії ЕМП, необхідно брати до уваги екрануючу здатність будівельних приміщень. Ослаблення (екранування) електромагнітних випромінювань різними будівельними конструкціями відбувається з різною інтенсивністю. Матеріали стін та перекриттів з різним ступенем поглинають та відбивають електромагнітні хвилі.

Для обмеження рівня ЕМП, які діють на довкілля від промислових джерел, можуть бути використані засоби, стандартизовані ДЕСТ 12.1.006-84 та використовувані для зниження рівня ЕМП безпосередньо в цехах підприємств: екранування обладнання (джерела поля), використання поглиначів потужності (спеціальне облицювання стелі та стін робочих приміщень на основі матеріалів з великим вмістом вуглецю).

Особливо важливим для зниження випромінювальної здатності поля є правильний вибір типу обладнання, що генерує електромагнітне випромінювання.

Захист від йонізуючих випромінювань

Допустимі рівні впливу антропогенних джерел йонізуючих випромінювань (без врахування доз, отримуваних від природного фонового опромінення і медичного обстеження та телевізорів) на населення та навколишнє середовище визначені нормами радіаційної безпеки НРБ-76/87. В реальних умовах на людину можуть діяти декілька радіоактивних речовин та джерел йонізуючих випромінювань, створюючи при цьому зовнішнє та внутрішнє опромінення.

Основними заходами по захисту населення від йонізуючих випромінювань є обмеження надходження в навколишні атмосферу, воду, грунт відходів виробництв, що містять радіонукліди, а також зонування території поза промисловим підприємством.

Захист населення та навколишнього середовища від дії джерел йонізуючого випромінювання досягається дотриманням вимог ОСП - 72/87, в яких регламентовані збір, видалення та знезараження твердих та рідких радіоактивних відходів, а також основні положення з проектування та застосування пилогазоочищення вентиляційних та технологічних викидів в атмосферу від радіонуклідів, які містяться в них.

Радіоактивні відходи класифікують за фізичним станом на пило-газоподібні, рідкі та тверді, а за активністю - на слабкоактивні, середньо-активні та високоактивні.

Забороняється скидання рідких радіоактивних відходів в колодязі, свердловини, на поглинаючі поля зрошення та фільтрації, системи підземного зрошення, а також в струмки, озера та водосховища, призначені для розведення риби та водоплаваючої птиці. Для очищення слабко- та середньоактивних стоків від радіонуклідів використовують різні методи (упарювання, йонний обмін, хімічні методи).

Тверді радіоактивні відходи вважаються радіоактивними, якщо їх питома активність є вищою від встановленої нормами ОСП - 72/87.

Якщо питома активність твердих відходів нижча від наведеної в нормах, то їх відвантажують із звичайним сміттям на захоронення. Якщо тверді радіоактивні радіовідходи мають підвищену питому активність та містять короткоживучі нукліди з періодом напіврозпаду менше 15 діб, то перед захороненням їх потрібно витримати в спеціальних контейнерах, а потім видаляти із звичайними відходами.

Знешкодження радіоактивних відходів потрібно проводити на спеціальних пунктах захоронення в контейнерах. Транспортування радіоактивних відходів до місць захоронення здійснюється на спеціально обладнаних автомашинах із закритим кузовом або цистерною (для рідких відходів). Автомашини та змінні збірники після кожного рейсу повинні бути дезактивовані.

Для захоронення низькоактивних відходів можна використовувати сховища у вигляді резервуарів та траншей. Велику небезпеку являють собою середньо- та високоактивні відходи. Передбачається захоронення їх в затверділому стані в підземних сховищах та шахтах завглибшки 300-1000 м. Захоронення високоактивних відходів в шахтах не завжди можливе, оскільки відходи виділяють велику кількість тепла, що може призвести до вибуху. Менш небезпечне захоронення відходів в морі на великих глибинах в ізольованому вигляді, що вимагає попередньої обробки відходів (заливання склом, бетоном, розміщення у високоміцні контейнери). Більш перспективним та відпрацьованим вважається метод підземного захоронення між водостійким шаром та шаром цементної пульпи; в гірські породи, які розшаровуються.

Пилогазові викиди, які відносяться до категорії низькоактивних (переважно вентиляційні викиди), викидаються в навколишнє середовище трубами та розсіюються. Для очищення пилегазових викидів від радіоактивних аерозолів використовуються пилеуловлювачі всіх типів. Для вловлювання високодисперсних частинок широко використовуються фільтри різних конструкцій.

При обробці високоактивних пилегазових відходів необхідно підвищувати концентрацію в них радіонуклідів і відправляти їх на зберігання та захоронення. Цей спосіб обробки зостосовується і для радіонуклідів з великим періодом напіврозпаду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. - К.: Либідь, 1992.-328 с.

3. Реисмес Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. 637с.

4. Голубец М.А. Актуальные вопросы экологии. - К: Наукова думка, 1987.-253 с.

5. Stanislaw Wiackowski. Ekologia ogolns. – Oficina wydawnicza "Branta" Polska, 1998. – 149 c.

6. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. и др. Охрана окружающей среды. - Л.: Гидрометеоиздат, 1991. - 213 с.

7. Яковлев С.В., Карелин Я.А., Ласков Ю.М., Воронов Ю.В. Очистка производственных сточных вод: Учебн. пособ. для вузов. - 2-е изд. - М.: Стройиздат, 1985. - 336 с.

8. Запольський А.К., Мішкова-Клименко Н.А., Астрелін І.М. та ін. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод: Підручник. - К.: Лібра, 2000.-552 с.

9. Белов С.В., Барбинов Ф.А. и др. Охрана окружающей среды. - М.: Высш. шк., 1991. - 319 с.

10. Строительные нормы и правила. Канализация. Наружные сети и сооружения. СНиП 2.04.03 - 85. - М.: Цитп Госстроя СССР, 1986. - 72 с.

11. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підруч. для студ. техніч.-технол. спец. вищ. навч. закл. -К: Вища шк., 2001. - 358 с.

79