10.7 Цифровий сертифікат

Цифровий сертифікат зв'язує ім'я з відкритим ключем. Він створюється для того, щоб можна було виявити несанкціоновану заміну імені або відкритого ключа. Перегляд цифрового сертифікату повинен дати можливість виявити факт підміни.

Найнадійніший спосіб розповсюдження відкритих ключів - послуги сертифікаційних центрів - сховищ цифрових сертифікатів.

Сертифікаційні центри несуть відповідальність за:

- перевірку особистості користувача;

- надання цифрових сертифікатів;

-перевірку їх справжності.

Сертифікаційний центр приймає відкритий ключ ра­зом з доказами особистості (якими - залежить від кла­су сертифіката). Після цього респонденти користувача можуть звертатися до сертифікаційного центру за під­твердженням відкритого ключа користувача.

Відомі сертифікаційні центри (VeriSign, Cyber trust і Nortel) видають цифрові сертифікати, що містять ім'я власника, назву сертифікаційного центру, відкритий ключ для шифрування кореспонденції, термін дії сертифіката (як правило, від шести місяців до року), клас та ідентифікаційний номер цифрового сертифіката.

Виданий цифровий сертифікат може належати до одного з чотирьох класів, які вказують на ступінь ве­рифікації власника. Сертифікат першого класу отри­мати найлегше, оскільки тут вимагається мінімальна перевірка біографічних даних (лише імена й адреси електронної пошти). Під час видачі сертифіката дру­гого класу сертифікаційний центр перевіряє посвідчен­ня особистості, номер картки соціального страхування і дату народження. Користувачі, які бажають отрима­ти сертифікат третього класу, повинні бути готові до того, що, крім інформації, необхідної для отримання сертифіката другого класу, сертифікаційний центр пе­ревірить їх кредитоздатність, використовуючи спеціаль­ні установи. Сертифікат четвертого класу містить ще й інформацію про посаду власника в його установі, але відповідні верифікаційні вимоги тут ще не вироблені остаточно. Чим вищий клас сертифіката, тим вищий ступінь верифікації.

Сертифікаційні центри несуть відповідальність і за ведення й публікацію списку недійсних сертифікатів.

Існують комерційні сертифікаційні центри (VeriSign, Cybertrust і Nortel) і державні (Поштова служба США). Компанія може стати сертифікаційним центром і після цього видавати сертифікати своїм службовцям або ін­шим компаніям .

10.8 Захист апаратних пристроїв

Комп'ютер може вийти з ладу не тільки внаслідок збою операційної системи, дій користувача чи зловмисника, ай в результаті збою апаратного пристрою. В зв'язку з цим не можна ігнорувати такі істини:

• будь-який механічний або електронний пристрій рано чи пізно відмовить, в тому числі жорсткий диск і материнська плата;

• електрична енергія, що використовується для живлення більшості комп'ютерних систем, може бути непередбачено вимкнена, спотворена шумами, викидами.

Для захисту від збоїв апаратури необхідно вживати наступних заходів:

• забезпечення безперебійного живлення;

• резервування апаратного забезпечення;

• резервування даних.

Джерела безперебійного живлення

Висока складність і мініатюрні розміри електронних пристроїв роблять їх дуже чутливими до якості електричного живлення. В той же час якість сучасної енергетичної системи не розрахована на відповідність вимогам до живлення комп'ютерних систем.

Розрізняють чотири типи проблем, властивих енергетичним системам: вимикання живлення; „зашумлення" електричної напруги; викиди напруги; падіння напруги.

Найбільш ефективним захистом при використанні неякісних систем живлення є джерела безперебійного живлення UPS (Uninterruptible Power Supply).

Резервування апаратного забезпечення.

Комп'ютерні системи деяких організацій повинні функціонувати неперервно. В таких випадках необхідно використовувати обладнання, що передбачає надлишковість на апаратному рівні. Надлишково можуть бути встановлені джерела живлень, вентилятори, мережеві адаптери, центральні процесори, жорсткі диски та інші компоненти. Для забезпечення неперервної роботи використовуються інтерфейси з можливістю заміни компонент без зупинки системи.

Резервування даних

Резервування даних - це процедура створення копії даних на випадок виходу з ладу основного носія. Розрізняють:

• безпосереднє (online) резервування;

• майже безпосереднє (nearline) резервування;

• відкладене (offline) резервування.

Відкладене резервування є найбільш поширеним, оскільки легко реалізується і має оптимальне співвідношення вартість/ефективність. Метод передбачає стиснення копій даних і характеризується низькою швидкодією.