9 Передумови виникнення філософії

Тож, до найбільш визначальних передумов можна віднести такі:

1. Соціально-економічні, тобто такі, що характеризуються відповідним рівнем розвитку продуктивних сил і соціальних відносин стародавнього суспільства. Внаслідок таких процесів відбувається остаточний розподіл праці на фізичну та розумову, до якої відноситься і праця (ремесло) філософа. Рівнобіжно з цим здійснювалися: а) централізація міст; б)розвиток торгівлі, в тому числі із сусідніми країнами, що сприяло запозиченню знань і досвіду. Все це забезпечувало для певної частини громадян можливість постановки питань і пошуку відповідей щодо сутності світу і людини.

2. Духовно-культурні: а)вироблена певним народом, а також запозичена в інших народів сукупність знань, відповідний рівень загальної культури, в тому числі культури діалогу, обміну думками; б)завершення формування писемності і на основі цього в)наявність розвинутої літератури (поезія, драма, трагедія), насиченої оповідями та сюжетами, дійовими особами яких є боги, природні стихії, герої тощо; г)порушені та розв’язанні художньо-образними та символічними засобами світоглядні (смисложиттєві) проблеми.

3. Зумовлене попередніми чинниками виділення кількісно незначної верстви людей, одна частина яких потребує відповідей на питання про те, „що є світ?” і „як правильно жити?”, а інша – робить пошуки відповідей на них своїм ремеслом, професією, що дістає назву „любов до мудрості”, або „філософія’”. Ці люди здебільшого не належали до політичної чи військової аристократії, а були від народження (або ставали) „аристократами духу”, тобто безкорисливими шукачами істини, мисливцями за істиною, мислителями.

4. Джерелами філософії були також наявні міфологічні оповіді та первісні релігійні вірування, в надрах яких уже порушувалися й розв’язувалися у відповідний спосіб зазначені питання щодо сутності світу і людини та смислу життя. Міфологічно-релігійні оповіді, сюжети й образи, а також події, учасником яких оповідач більшою чи меншою мірою себе відчував, мали попередньо стати предметом роздумів та логічного аналізу й саме так постати перед мудрецем у формі думки. Отже, завданням перших філософів було переведення смисложиттєвих проблем і настанов з їх чуттєво-образного, життєво-практичного та міфологічно-релігійного рівня на рівень раціонально-теоретичний, тобто розумовий, поняттєвий.

10 Генезис філософії

Гене́зис тж. Гене́за (грец. γένεσις від грец. γέννόω — породжую, створюю, лат. genesis) — походження, виникнення; процес утворення.

Концепції генезису філософії ділять на три види:

1. Міфогенна (Г.Гегель, Лосєв А.Ф.) – бачить виникнення філософії з міфології, зміною особистісно-образної форми на безособистісно-понятійну.

2. Гносеогенна (Г.Спенсер) – вбачає її витоки у простому узагальнені знань.

3. Міфо-гносеогенна (Чанишев А.) – визнає витоком філософії – міф, знання, буденну свідомість.

Генезис філософії пов’язаний і з цивілізаційними факторами: виникнення держави, зростання міст, розвиток торгівлі, поява металевих грошей, розвинена соціальна структура, відділення розумової праці від фізичної та ін.

Філософія виникає майже одночасно в трьох світових центрах: у Давній Греції (кінець VII – початок IV ст. до н. е.), у Давній Індії (VI ст. до н. е.), у Давньому Китаї (VI – V ст. до н. е.). Філософія, являючись теоретичною формою освоєння дійсного світу, володіє рисами наукового знання: об’єктивністю, раціональністю, ессенціальністю (спрямованість на розуміння сутності об’єкту), системністю, здібністю перевірятися, але не зводиться до них. Філософське знання містить у собі сутнісні ознаки, що властиві: природно науковому та гуманітарному знанню, художньому та трансцендируючому (релігії та містиці) осягненню, повсякденному знанню. У філософському вченні ці види знання представлені як сторони, компоненти його внутрішнього змісту. Іншими словами філософське знання є комплексний, інтегральний вид знання.

Основні теми філософських роздумів: світ і людина; взаємодія світу природи та світу людини; взаємодія мікрокосмосу та макрокосмосу.

І. Кант до сфери філософії включає наступні питання:

1. “Що я можу знати?

2. Що я повинен робити?

3. На що я смію сподіватися?

4. Що таке людина?”

В сучасній літературі ставляться проблеми: Як дух співвідноситься з матерією? Чи існують в глибинах буття надприродні сили? Кінцевий чи безкінечний світ? У чому сенс людського життя? Що є істина та помилка? Що таке добро і зло? Всі ці та подібні до них питання, не можуть не хвилювати кожну мислячу людину.

Філософія виконує різноманітні функції:

1. Світоглядну.

2. Гносеологічну (теоретико-пізнавальна).

3. Онтологічну (вчення про буття).

4. Логічну.

5. Аксіологічну (ціннісна).

6. Методологічну.

7. Праксіологічну (діяльна).

8. Гуманістичну та ін.