2. Мета та завдання навчальної дисципліни

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Еристика» є:

Вивчення дисципліни «Еристика” здійснюється студентами, які опановують спеціальність „філософія”, охоплюючи 5 семестр. Опанування дисципліни передбачає розуміння студентами витоків, сутності розвитку мистецтва суперечки, починаючи з Давнього світу і до теперішнього часу. Вивчення студентами курсу „Еристика” передбачає підвищення рівня культури абстрактно-логічного мислення.

2. Завдання вивчення дисципліни. Знання і вміння

Курс „Еристики” спрямований на підвищення логічної культури особистості., яка являє собою міру розвитку свідомості людини, що знаходить вираження у здатності вірно і логічно правильно відображати навколишню дійсність специфічними засобами мислення. Передусім йдеться про розвинену сукупність знань про засоби мисленнєвої діяльності і її форм, що посилюють світоглядну і методологічну позицію логічного рішення найбільш типових проблем, що висуваються соціальною практикою; вміння використовувати ці знання в процесі мислення, сталі навички формування чіткої і переконливої думки, забезпечення надійного самоконтролю в ході міркування.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати :

історію виникнення поняття «еристика»;

особливості розвитку мистецтва суперечки в Давній Індії та Давній Греції;

види суперечки;

коректні та некоректні способи ведення суперечки.

вміти :

оперувати аргументами при доведенні чи спростування;

довести або спростувати запропоновану тезу;

застосовувати коректні способи ведення суперечки;

орієнтуватись в особливостях проведення дебатів, полеміки, диспуту.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальна характеристика сперечки.

Тема 1. Історія мистецтва суперечки і її логічних основ.

Загальна характеристика суперечки. Модель суперечки Сократа. Суперечка і софісти. Сутність термінів „діалектична” та „еристична” суперечки. Поняття суперечки в творах Аристотеля. Мистецтво суперечки в епохи середньовіччя, Відродження, Нового часу. Софістичні прийоми в Давній Індії: хетвабсаха, чхала, джати. „Індійське правило суперечки”. Вчення про суперечку в Давньому Китаї: Гунсунь Лунь, Хань Фей, Мо ди. Еристична діалектика А. Шопенгауера. Вчення про суперечку С.Поварніна. Сучасні підходи до еристики як мистецтва суперечки.

Тема 2. Загальна характеристика суперечки

Визначення поняття „суперечка”. Характеристика учасників суперечки. Види суперечок. Характеристика дискусії, полеміки, диспуту, дебатів. Особливості суперечок за метою та кількістю осіб. Сутнісні характеристики усної та письмової суперечки. Значення суперечки для філософів.

Тема 3. Мистецтво доведення

Визначення доведення. Логічна структура доведення: теза, аргумент, демонстрація. Прямі та непрямі доведення. Підтвердження тези. Непряме підтвердження тези. Спростування тези: пряме і непряме. Правила тези. Правила аргументації. Помилки в аргументації. Види логічних помилок при аргументації.

Змістовий модуль 2. Види аргументацій

Тема 4. Емпірична аргументація і культура мислення

Визначення емпіричної аргументації. Пряме емпіричне підтвердження. Пряме емпіричне спростування. Непряме емпіричне підтвердження. Непряме емпіричне спростування. Загальна характеристика прийомів та методів емпіричної аргументації.

Тема 5. Культура теоретичної аргументації

Загальна характеристика теоретичної аргументації. Основні способи теоретичної аргументації: теоретичне пояснення, розуміння, потрактування. Принципи коректної і некоректної аргументації. Особливості софістичної аргументації.

Тема 6. Контекстуальна аргументація в логічній культурі особистості

Визначення контекстуальної аргументації. Аргумент до традиції як найбільш вживаний контекстуальний аргумент. Аргументація і авторитет. Аргументація і інтуіція. Аргументація до віри. Аргументація до здорового глузду. Аргументація до смаку.